***
Моє село навік в душі моє,
Моє село не лиш в моїй анкеті,
Хоча у кожного болить своє,
Не все життя в єдиному сонеті.
В моїм маловідомому селі,
Мене давно ніхто вже не чекає,
Мої онуки стали москалі,
А я вже йду кудись до небокраю.
Стежки, сади, тини, і спориші,
Хоча ви все такі ж як і раніше,
Але мої батьки, брати, товариші,
Вже десь небесні заповняють ніші.
Життя земне для багатьох пройшло,
Як мить одна, як квіт дерев весняних,
А я до них іду, іду в своє село,
Давно не молодий і сухорлявий.
Пройдусь отам де Кикова гора,
Де вулиця гула дітьми немов рікою,
Отут, отут пройшла моя пора,
Найкращих літ дорогою швидкою.