(Переклад вірша Всеволода Максимкова)
Я змалку не такий як решта,
був чемний всюди і завжди,
я чистив зуби, вуха, мешти
і по газонам не ходив.
На будівництво зась без каски,
туди, де б’є, не залізав,
і рахував я біля каси,
і за буйки не запливав.
В чужі я не сідав санчата,
чужої жінки не бажав,
лічив по осені курчата
і старших віком поважав.
Я не плював в чужу криницю,
із пісні слів не викидав,
не журавля брав, а синицю,
не прожувавши – не ковтав.
Не віддалявсь від колективу,
по сім разів все відміряв,
і тим себе від негативу
я застрахованим вважав.
Все ж стало кепсько в певнім часі,
і зразу світ немилим став,
бо я, як йолоп, в ощадкасі
всі свої гроші зберігав.
У мить одну все стало прахом.
Бувай – нажитий капітал!
Так, мабуть, добре дав я маху-
державі вірив назагал…
Раз не пройшла на чесність тесту –
дам кулаком я по столу.
А завтра я на знак протесту –
візьму – і стану під стрілу!
11.05.2021 р.
Всеволод Максимков
Вот вам!
Я с детства был во всем послушен,
любые заповеди чтил:
я чистил зубы, туфли, уши
и по газонам не ходил.
На стройку — ни ногой без каски,
туда, где бьет, я не влезал,
считал, не отходя от кассы
и за буек не заплывал.
В чужие не садился сани,
не возжелал чужой жены,
и даже ночью на диване
держался правой стороны.
Внезапной опасаясь страсти,
случайных связей избегал
и тем себя от всех напастей
я застрахованным считал.
Но все же грянуло несчастье,
и сразу свет мне стал не мил:
ведь я, как идиот, в сберкассе
все сбережения хранил!
Все в одночасье стало прахом.
Прощай, нажитый капитал!
Да, видно, крепко дал я маху,
что государству доверял.
Но раз оно со мной нечестно —
я не смирюсь, я не такой.
Я завтра выйду в знак протеста
и нагло стану под стрелой!