Біля моєї хати росло дерево.
Височенне, здоровенне, кількасотлітнє.
Було таким от собі сторожем - захисником.
Здавалося, при такому сторожові ніщо не могло загрожувати хаті.
Та от, якось, страшенна гроза налетіла, завертіла, громами-блискавками все позакидала...
Неймовірної сили греміт струсонув все довкола. Навіть гора від страху підскочила...
І тут дерево, як істинний захисник, взяло удар на себе: підставило крону і блискавка поцілила у вершок, а не в хату.
Блискавка пройшлася серцевиною розпеченим вогняним змієм і зникла в землі. Залишилася лише обгоріла крона...
Дерево вистояло.
Але поволі почало занепадати : то там гілка всохне, то там.... Ще намагалося буяти зеленню, але сухих гілок ставало все більше і більше.
Ми обрізали їх, удобрювали землю, викликали найкращих ботаніків....
Але... не було ради...
З роками з'являлося все більше і більше сухих гілляк. Обрізаючи їх, велетень з розкішного красеня перетворився на такий собі велетенський бонзай ...
Остаточно дерево всохло 3 роки тому...
Змахнуло наостанок невеличкою зеленою гілочкою і вмерло....
Половинко почав зрізати потрохи, бо такому гіганту розчавити будинок - раз плюнути...
І от.... Вся середина , вся серцевина дерева - суцільна чорна діра, що вигоріла від отої блискавки...
Кора ще якось намагалася живити його, нести вологу і радість гілкам, але без сильної серцевини дереву не вижити...
Люди як дерева....
І в них б'ють блискавки, що випалюють серцевину, випалюють душу...
Як вижити???
Як вижити і залишитися людиною коли в тебе майже тричі поспіль б'є блискавка ???
І щоразу сильніша?
Так, наче доля випробовує твою міць : коли ж ти вигориш повністю і зламаєшся ?
Коли ????
Чи будеш продовжувати животіти не крислатим деревом , а таким собі декоративним бонзаєм?
Мило посміхатися і робити вигляд, що все гаразд ?
#леська_філософ