;ДІАЛОГ У ЦЕРКОВНІЙ СКАРБНИЧЦІ ;
Якось до церковної скарбнички потрапили Бенджамін Франклін і Джордж Вашингтон. Першим розпочав розмову джентльмен новенької банкноти, яка ні разу не була зігнута навпіл.
— Ох!? Не чекав на таку зустріч?!?
І надовго ми тут?
— Вітаю брате! Думаю, до завтрашнього вечора, сьогодні ж субота?! А ви дійсно виглядаєте на усі сто! Нарешті побачив вас своїми очима!
— Ну не дарма ж я більший за тебе у сто разів!? Тож і вигляд мушу мати відповідний.
— Розкажіть щось про себе, мені так цікаво! Напевно, у вас і життя у сто разів цікавіше мого!
— Хах! Ну, не впевнений що у сто разів. Скільки себе пам'ятаю, а це тридцять вісім років, пролежав я з моїми братами-близнюками у сейфі одного заможного чоловіка, який раз на рік одягав рожеві шкіряні рукавички і ретельно перелічував нас усіх. А була нас не одна тисяча! Але два тижні тому, він сильно занедужав, можливо смертельно і… мабуть тому я тут опинився... Тож виходить сьогодні вперше бачу світ!
— Тридцять вісім років?!! О-уу..! Мені лише дванадцять...
— Лише дванадцять! Так мало, а.. виглядаєш просто жахливо! Ти що весь час на смітнику валявся? І хто ж то мав совість у скарбничку тебе покласти? Це ж для Бога нас присвячують?!
— Не гнівайтесь будь-ласка Бенджаміне, спробую вам пояснити чому так виглядаю і як тут опинився. Відразу скажу, що ні про що не жалкую, особливо про вигляд! По-перше, у церковну скарбничку в сьомий раз потрапляю, а перед цим два місяці пролежав у скляній банці п'ятирічного хлопчика. Завтра у нього день народження, а вчора його тато познайомив з дітьми, які не мають батьків і коштів аби відсвяткувати день народження. Тож дитяча доброта направила мене сюди.
А далі розповім лише про найцікавіші моменти: мною два рази розраховувалися за свічку на торті іменника; один раз дійсно пролежав майже два тижні у смітнику, занесений туди вітром, та коли мене відшукала семирічна хазяйка, то бачили б ви її сльози радості! Річ у тому, що дівчинка збирала два роки на ковзани, і у той день коли була оголошена знижка, загубила мене, але знайшла в останню добу акції! Один раз мною доповнили суму вартості авіа-квитка, для жінки яка втікала від переслідування, через те що стала християнкою.
Тричі мене давали жебракам, двічі був у Франції, один раз в Україні та Молдові і тричі в Аргентині. Майже дев'ять місяців слугував закладкою у Біблії одного мусульманина. Був причиною бійки двох хлопчаків, які вважали що одночасно знайшли мене на вокзалі, але сильніший все ж таки поступився слабшому, а згодом обидва стали найкращими друзями! Я літав на літаках, навіть на підводному човні плавав. Знаходився п'ять годин у кишені сина президента, який поцупив мене у садівника. Чотири з половиною роки перебував у гаманці мільйонера, бо мій серійний номер був паролем до його сейфу.
Одного разу я випав із двадцять восьмого поверху, а вітер заніс у відкрите вікно третього, на паралельній вулиці прямо у дитячу колиску. Батьки прийняли це як вказівку неба, тож назвали немовля Джорджем, бо ніяк не могли дійти згоди між собою.
І на останок найприємніше: до аптеки мчав підліток, а в кишені мав лише мене і ні цента більше. Він купив таблетки які коштували рівно долар та помчав додому, це врятувало життя його вагітній мамі... Мені здавалось у той момент, що хлопчик за один долар купив два життя, мамі і тому, хто тільки мав народитись... Думаю, на сьогодні досить.
Містер Бенджамін якусь мить мовчки дивився на товариша зволоженими очима, а потім промовив:
— Я пишаюсь вами Джордж Вашингтон..! До нашого знайомства, я гордився своїми двома нулями, а тепер з радістю віддав би їх, щоб стати схожим на вас!..
***
Наступного дня, скринька спорожніла і новенька банкнота стала платнею за комунальні послуги. Її чекали ще двадцять вісім років «життя» у сталевому сейфі державного банку. А за потерту та засмальцьовану банкноту купили насіння люпину, який ростиме на підвіконнях церкви, тож на цьому її історія ще не закінчується!..
Ян Ждан 05.08.2021