(моїй дружині, Інні)
Не хмари плили – ми летіли уві сні
Ти бачиш, тихо завмирає у ночі
Автівок стрій, жовтіють світлофори
Неначе все як у людей – набігались вони
І поодинці мерехтять.
А там, в далечині, над обрієм - потік...
Не хмари плили – ми летіли повесні
І ось що тішить мене: я грішив,
Та хмари пропливли...
І діти мої бачать височінь, в яку мій батько правив зір
І я, либонь, не зрушив ніц на верхотурі -
Ні місяця ні зорі!