Луговая даль

Ольга Козловская
А на том берегу
Трава шелком стелется.
Глядя вдаль,
Он стоит, надеется.
Обоймет взглядом
Поле-тишь.
Аромат вдохнет.
Шелест легкий –
Слышь?
И войдет в него
Луговая даль,
И покинет дом
Грусть, тоска, печаль.

2016 г.