Після повернення з пошти, Степан навіть призупиняв дихання читаючи листа від братів, які переїхали на постійне проживання, разом з батьками, з України до Азербайджану. В його 12 с половиною років, він багато що вже пережив. Бачив він і часті катування відносно його двоюрідних братів, зі сторони їх чергових нерідних батьків і постійні їх приниження в родині і безпробудне пияцтво голів їх родини.
Залишений на одинці, під час відсутності дідуся та бабусі, які змушені були заробляти на життя, залишивши його самого у них вдома. В їх хатині, де проживав Степан без батьків, у продовж шести років. Багато що траплялося в ті часи і тільки сусіди, та ангели, постійно оберігали його від загибелі Про різні трагічні події за той час, казали чисельні порізи та опіки на всьому його тілі. Про причини їх існування, на багато пізніше, зовсім нічого не могла пояснити, вже у його дорослому віці, його рідна матуся. Він звик до зрад дорослих, та до байдужості багатьох рідних, окрім його бабусі з дідусем і його хресної матері. Вона вже в його дорослому віці, розповіла про те, як матуся, народивши його без реєстрації шлюбу, від коханого чоловіка, та залишившись без підтримки родини, прийшла до свого коханого у січні місяці і поклала це немовля, тобто Степана, на холодну лавку де той сидів біля його будинку. Рідний же батько, переклав Степана під лавку на сніг і пішов геть. Що було далі знає тільки Господь Бог, та ангели охоронці, всіх інших свідків вже немає в живих. Але, Степан чудом вижив.
Всі шість років проживання його у дідуся та бабусі, на все літо привозили в цей будинок і його двох двоюрідних братів. І вони всю весну та літо разом ходили на рибалку, по греби, іноді доглядали птицю. Жили дружно і навіть один раз Степан, після чергового побиття цих братів їхнім п’яним батьком, металевим тросом. В знак протесту, втік із дому, разом з братами. Їх знайшли тільки через два тижні. За цей час, вони обстежили пів Луганської області. Поспілкувалися з сотнями безпритульних неповнолітніх. Та вислухали десятки цікавих історій з особистого життя таких дітей. Від них він навчився готувати їжу у лісі, та збирати гриби, ягоди. Ловити зайців на петлі, де що продавати, а де що міняти на іншу їжу. Будувати в лісі схованки для житла.
Всі вони, темними вечорами, ночуючи в підвалах, та на горищах багатоквартирних будинків, в так званих «штабах» де збирались тільки на денний період деякі неповнолітні. Та з їх дозволу, використовуючи деяку їх їжу, воду та посуд з заготовленими ними заздалегідь свічками та сірниками у схованках, розповідали для своїх нових знайомих різні історії, з якими вони зіштовхнулися нещодавно. Лідером таких розповідей був Степан, так як дуже полюбляв читати пригодницькі твори різних письменників Європи та США. Соковито розповідаючи про країни та природу, які ніколи не бачив особисто.
Тривалий час, такими вечорами, брати мріяли мандрувати по різним екзотичним країнам Світу і нарешті в певний період свого життя потрапити до США і своїми очима побачити всі демократичні можливості розвитку будь-якої людини, яка бажає вчитися та чесно працювати, без дискримінації та насильства.
І ось, така можливість для них відкрилась. Брати писали, про те, яка в Азербайджані природа, дуже наближена до тої, про яку Степан читав в книжках в дитячій бібліотеці міста, де він був частим гостем. Все впиралось в його можливість приїхати до них в Баку, бо там, вони саме разом знайдуть можливість перетнути два океани та покроково реалізувати свою мрію, про краще життя і краще майбутнє.
При рості (на той час, 175 сантиметрів) та маючи спортивну статуру і навіть невеличкий запас грошей, та одежу зібрану для офіційних свят, а також інші необхідні речі для подорожей, гігієнічні прилади, невеличкий чемодан, свідоцтво про народження, він у дорослих, в поїздах та на поромі, не викликав жодної підозри. На вигляд він був звичайною людиною, років 16-17. Одягнений у білу сорочку з краваткою та в чистих випрасуваних бруках з начищеними туфлями і часами. З легендою студента технікуму, де вчився його приятель.
«- Що це за станція, невже Краснодар?» подумав Степан. Біля кіоску на пероні була невелика черга людей. По запаху було зрозуміло, що в кіоску, готують шашлики.
Ще нажаль не маючи досвіду обережного поводження з грошима, на таких «приманках», він дістав всі кошти, які у нього були, та відкрито вибрав належні купюри за шашлик. І тут же з’їв його. Та вирішив дочекатися наступного поїзда в кінці вокзалу на лавочці, подалі від нарядів міліції. І коли він, вже під прихованим контролем злочинців, пішов по перону вокзалу, його з двох боків підхопили за руки два хлопця, років по 25. Та швидко потягнули в кущі парку. Тут же позаду з’явився і третій, який чутно тиркнув Степана, чимось гострим в спину, та сказав «- смикнешся, заріжу!». І ось, вже попереду асфальтована авто дорога. І Степана вже ведуть через цю дорогу і явно (здуру) розповідають, як вони його будуть різати та грабувати… І саме на середині дороги з’являється великий автобус з людьми і починає заздалегідь моргати фарами, та подавати звукові сигнали! Степан одразу зрозумів, що це доля, дарує йому останній шанс на порятунок в цій ситуації. Подивившись в очі водія, він зрозумів що цей водій не допоможе. І тоді Степан, став кричати: « - Тримайте бандитів, вони вбивці!» І Став умисно притримувати за руку, то того що праворуч, то того що ліворуч від нього, продовжуючи кричати: «Я їх тримаю!» І тільки тоді, вони не стали тримати Степана і всі троє, побігли в різні боки, так швидко, що навіть ніколи так мабуть не бігали!
Водій, як і гадав Степан, спокійно об’їхав зону конфлікту і не зупиняючись, рушив далі. А Степан, в цю ж мить, не з меншою швидкістю від цих злодіїв, побіг на залізничний вокзал «Краснодар». І до самого поїзда вже нікуди не виходив.
В подальшому, під час чергової пересадки на інший поїзд, знаходячись на одній з стацій Кавказу, Степан підійшов і сів на лавочку на якій вже сиділа людина, дуже поважної зовнішності, схожа на горця. Подивившись на підлітка, цей кавказець, дуже впевненим поглядом, людини, яка наче бачить тебе наскрізь, навіть не спитав, а впевнено заявив: - « з дому втік…) і дав Степану не чекаючи заперечень, чи відповіді, пиріжок. Начебто прочитавши з обличчя Степана, всю ситуацію, яка з ним сталася і можливо побачивши всі майбутні події…
Через ряд особистих відкриттів життя певних народів, та територій, краси природи та порозуміння і повагу один до одного цих людей, дивлячись зовсім іншими очима на певні нації та їх особисте життя, нарешті Степан опинився в 30 кілометрах від Баку.
Ось і таємна зустріч з братами, показ посібника з англійської мови, географічних карт для формування подорожі. Залишилося тільки напрацювати детальні плани і зібрати кошти на їжу та дорогу.
Але, через тиждень, цей план був зруйнований двоюрідною сестрою, яка повідомила своїй матері про прибуття Степана і про те, що він вже знаходиться в підвалі багато поверхового будинку напроти їх житла.
З того часу, минуло понад сорок років. І ось Степан, вже письменник, журналіст, адвокат, правозахисник міжнародного рівня, з сорока річним досвідом правозахисної, правоохоронної, та законодавчої і профспілкової діяльності, за запрошенням Бібліотеки Конгресу США для обміну досвідом праці юристом, знаходиться в столиці США, Вашингтоні. Спілкується с сенаторами, конгресменами, журналістами, прокурорами, кандидатом в Президенти США 2007 року Хілларі Клінтон, Головою Верховного Суду штату Айова, та з групою спеціального підрозділу поліції по боротьбі з тероризмом.
І вже у 2010 році по зразку громадських об’єднань США Степан з однодумцями, утворює в Україні, громадську антикорупційну організацію яку очолює до сьогоднішнього дня.
Степан, як голова регіональної правозахисної організації, під час великої напруги в стосунках між рядом країн Світу, в 2018-2019 роках звертається з відкритими листами, до політиків, юристів, правозахисників, громадських діячів керівників держав та урядів, конгресу, сенатів, та інших законодавчих органів, з пропозицією: - сумісними зусиллями не допустити 3-ї Світової війни та знищення Планети Земля. Зупинити війну в Донбасі та не допустити подальших провокацій між США, Російською Федерацією, Китаєм, Україною, та ЄС.
Степана тут же оточують групи корупціонерів різних рівнів з масками соратників в боротьбі з корупцією. І навіть пропонують допомогу в організації антикорупційних проектів, які є першопричиною занепаду економік ряду країн Світу, та причиною війн та військових конфліктів, майже завжди організованих злочинними кланами, для особистого збагачення, що насправді і може стати поштовхом для початку, а не перешкодою для початку 3-ї Світової війни.
Вважаю, що будь яка дія, чи сумнівна допомога політиків, в будь якій країні, не повинна базуватися на зраді інтересів людства, миру, та основоположних прав людини.