Вночі так тихо дихав вітер.
Він шепотів мені про час,
Коли не знав печальних літер,
І щастя обіймало нас.
Він став моїм самотнім другом,
Я мовчки з вітром говорив,
Думки кружляли дивним кругом,
А він усе кудись летів.
Всю ніч не міг мене здолати
Могутній сон, і тільки раз
Йому вдалось мене приспати,
Коли прийшов світанка час.
Я шкодував, що пісня вітру
Розтанула з ранковим днем,
Та сонце усміхнулось непомітно,
Печаль сховавши під своїм плащем.