189

Степан Нагорняк
Начебто Загруз У Павутині
І Як Вибратись Із Цьої Лютої Пустині..

Неудачами Розбиті Паруса
Виходу Нема Шепчуть Нам Сірі Голоса...

Кричить Душа Що Вона Іще Жива
Роспростерлось Тіло У Долині Тяжко Диша...

Піднятись Треба
Но Сил Уви Нема
Накриє Очередна Хмара Сумна..

От-от Дух Вперед Піде
І Серце Біллью Розірве...

Вінець Страждань У Гору Вознесе
Хоч Сам Рухне На Коліна Розуміючи
Не Послідній Був Це Раз
І Тут Засумнівався Нахер Йому Такий Хрест...

Потрібно Розворушити Цей Мертвий Прах
Вернути Почуття І Тонка Жила
Возродить Життя....