Казка
Поцупились голка з ниткою й давай сперечатись, хто з них головніший.
Голка твердить, що вона, бо завжди попереду, а нитка своє торочить: он які
красиві узори залишає позад себе.
Так вони запекло сперечались, що в голки вушко луснуло і майстриня
кинула відламок у смітття. Робота припинилась.
Залишилась нитка одна : радіє, хизується, бо вона головна і вже ніхто цього
не заперечує. Лежала –лежала та й засумувала: « Чому не рухаюсь по тканині, чому
малюнок не гаптую?»
Другого дня майстриня принесла іншу голку і продовжила гаптування.
Голка швидко бігала то вниз, то вверх, а нитка за нею і все без жодного слова.
Там, де пробігали голка з ниточкою, на тканині лишались чудові узори.
Нитка запитала голку: «Чому ти мовчиш?»
« Про що говорити ?» - озвалась та.
« Треба вирішити, хто з нас головний - ти чи я?»
« Для чого вирішувати? Ми разом, бо ти без мене гаптувати не зможеш,
тому що ти м’яка та ніжна, а я міцна, залізна тобі дорогу торую і
за собою веду. Без тебе, без ниточки, я не маю сенсу життя, бо створена,
щоб разом з тобою, з ниточкою, служити людям. Напевно, ти головна,
ниточко. Твої узори такі гарні, такі чудові, прекрасні, ними всі милуються і
тішаться, але без голочки нічого б цього не було. Без голочки ти лише
кольоровий клубочок, а майстриня - безпорадна, а я без ниточки більше
ні на що не здатна».
«Справді? - приємно здивувалась ниточка.- Це дійсно так, бо коли я залишилась
одна, без голки, то зрозуміла, що сама ні шити, ні гаптувати, і жодних своїх
чудових якостей без тебе, голочко, виявити не можу.
Так назавжди порозумілись ниточка з голочкою і на всяке добре діло ходили разом:
куди голочка - туди й ниточка.