....В білому, освітленому холодним білим світлом коридорі, нервово , туди-сюди, ходив Сергій, тримаючи руки за плечима. Час від часу він зиркав на годинника, потім зупинявся, завмирав на мить і витягував шию , намагаючись прислухатися до розмови за дверима палати. В ці моменти він скидався на гусака, що хоче все знати, підслуховуючи чужі секрети.
В залі очікування сиділи Лідія Петрівна і Іван Леонідович і про щось тихо перешіптувалися між собою .
Як тільки Сергій помітив Лєру, відразу кинувся до неї і роздратованим голосом почав :
- Де тебе носить ! Я тут від нервів і переживання вже ледве дихаю, а ти вештаєшся Бог зна де ! Мама ж за тебе що 5 хвилин питає, про щось поговорити хоче. Каже, що дуже важливе і що це, мов отрута, роз'їдає її зсередини.... Ти щось знаєш про це ? ; і він з підозрою втупився в неї гострим поглядом, мов хотів просканувати всі її думки ...
- Та я без поняття ! І взагалі, там на кільцевій аварія, машини до тепер в корку стоять, я ледве, якимись аж земляними дорогами, то все об'їхала, щоб сюди добратися. Змучена і знервована, а ти ще й голос на мене підвищуєш!
Сергій ще раз недовірливо зміряв Лєру з голови до ніг і холодно процідив крізь зуби:
- Гаразд, повірю....
В цей час двері палати різко відчинилися і з них кулею вилетіла гарна молода чорнява жінка. Повернувши голову вона на ходу кинула :
- Ні, пані Христю! Я так вирішила і нам немає про що більше говорити !
Жінка швидко пройшла коридором, зачепивши байдужим поглядом Сергія і Лєру.
Сергій намагався затримати її за руку, але вона вирвала її , сказавши щось різке і, навіть не оглядаючись, зникла за вхідними дверима , в темряві ночі..
Сергій лише крикнув їй навздогін : " Марто!" , але вона вже його не чула...
Лєрочка обережно заглянула в палату. Пані Христя лежала в ліжку бліда, відкинувшись на подушки і важко дихала... На мить здалося, що вона без пам'яті , але почувши, як клікнула клямка дверей, відразу відкрила очі .
- Лєро, це ти ? Підійди ближче. Присядь отут, скраєчку, на ліжко, я мушу перед тобою покаятися ...
- Ну що ви, пані Христю! Вам нема в чому каятися переді мною ! Ви чудова свекруха, ніколи не зробили мені жодної прикрості....
- Дякую, Лєрочко, але.... , - пані Христя затихла.... Зібралася з мужністю , і продовжила :
- Знаєш..... ще до тебе Сергій довгий час зустрічався з одною дівчиною... Вона двічі вагітніла.... але я.... Я не хотіла її за невістку! Ну не пара вона була моєму Сергійкові! От я і настояла, щоб вона.... позбавилася..... , - пані Христя затнулася, наче хтось ножем полоснув її по голосу, - Позбавилася ..... Словом.... перервала вагітність.....
В повітрі зависла гнітюча тиша. Лєра мовчала і не знала що сказати... Вона не розуміла, при чому тут вона ? Пані Христя теж мовчала, намагаючись підібрати слова....
; Так от.... я думаю.... То через мене Бог не дає Сергієві діточок.... Через те, що на мою вимогу він відмовився від тих.... Примусив...
Правда... є в мене підозра, що Марта останню вагітність таки виносила... І в Сергія є синочок.... Мартин старший син ну просто викапаний Сергійко в дитинстві...
- Сергій, Сергій, вічно лише Сергій! Весь світ крутиться лише навколо Сергія ! А я ? Про мене хтось думає ? Як воно мені ? От ви собі душу полегшили, а як мені далі бути ? .... З цим ?.... Як жити ?
Лєра вийшла і сіла біля батьків.
Попередня дівчина... Це, напевно, була вона... Не дивно, що так відсахнулася від Сергія...
Лєрі здалося, що вона вже десь бачила цю жінку. Раптом , блискавкою промайнуло:
- Марта ! Це була вона !... В той день.... - Згадалося, як молодий щасливий мужчина зустрічав свою дружину з роддому з оберемком квітів , а вона несла в руках писклявий згорточок, - я ще тоді так позаздрила їй!
Так ось вона яка, Марта, Сергієва екс....
Лєра рішуче піднялася і підійшла до чоловіка:
- Нам треба поговорити.... Серйозно. Вірніше, нам треба розлучитися. І чим швидше ми це зробимо, тим краще !
- Ти ! Безсердечна ! - голос Сергія зірвався на якийсь істеричний писк, - В такий трагічний момент підіймати таке питання !
- Момент можливо і трагічний, і тут ти маєш моє повне щире співчуття, але розлучитися нам треба ! Тим більше, що ти вже не один рік так затишно себе почуваєш в обіймах червоноволосої кралечки з круїзу ! Все таємне рано чи пізно стає явним ! Думаю, прийшов час закінчити нашу історію. Про свою маму не турбуйся: найкращі лікарі поставлять її на ноги, але ти з чим прийшов , з тим і підеш ! Я все сказала.
Сергій німо дивився на Лєру і відкритим ротом хапав повітря... Як риба , викинута на берег...
- Боже, і що я колись знайшла в цьому окуневі? Його безпомічність в критичних ситуаціях просто вражає... І егоїзм.... Існує лише він і його інтереси... Це ж якою, спраглою на чоловічу увагу дівчиною я була, що не змогла розглядіти його справжнє нутро... Він навіть не здатен прийняти якесь серйозне рішення - все за нього вирішувала мама.... а потім я... Ні-ні, треба закінчувати з цими застояними, як болото, стосунками і йти вперед... Не знати, як ще там складеться з Данилом, але краще вже залишитися самою, аніж з таким чоловіком !
Думки роїлися в голові як бджоли в вулику, перестрибували з одного на інше, а при згадці про Данила гаряча хвиля вже вкотре знову накрила її, щоки запалали вогнем а внизу живота залоскотало....
Стріпнула головою, щоб відігнати невчасну, але таку солодку згадку і , звернувшись до батьків, сказала :
- Мамусь.... Татусю... Я поїхала додому... Щось така змучена і знервована, що боюсь, не витримаю і засну отут просто на підлозі...
... Ранок видався на диво сонячним. Промінчики пробивалися крізь шпарку в шторах і малювали золоту доріжку на стіні. Вона дивилася на ту доріжку і уявляла себе маленьким ельфом, що танцює в золотих променях на золотій доріжці. В голові звучала ніжна музика... Хотілося співати. Хотілося перетворитися на 5-річну дівчинку і підскакувати на ліжку..
Вчорашній день здавався сном.
; Маааааа! - голос звучав по дитячому дзвінко, - мамусь !
Лідія Петрівна стурбовано зайшла в кімнату .
- Нарешті ! Я вже почала переживати, чи ти, часом, теж не захворіла з тих потрясінь! Вже дванадцята година а тебе недобудишся ! Я вже до лікаря збиралася дзвонити!
- Дванадцята ???? , - здивуванню Лєрочки не було меж, - я проспала безперервно майже 12 годин.... і мені нічого не снилося ... я наче впала в морок ... і все... Але зараз почуваюся просто чудово !
Ага, і ще: мамусь, я вирішила розлучитися з Сергієм... Ми... Різні люди... І він мені вже роки зраджує.... Так буде краще.
Лідія Петрівна зітхнула, знизала плечима і лише сказала :
; Краще, то й краще. Не буду тебе ні в чому переконувати. Ти доросла вже, тобі видніше.
Лєрочка обійняла маму і шепнула їй на вухо : " Мамусь, ти в мене найкраща ! Все розумієш ! Я завжди знала, що ти найрозумніша жінка на світі !"
Перекусивши нашвидкоруч Лєрочка, мов на крилах, летіла в ветеринарну клініку.
Аякже - ж ! Там на неї чекало двоє карапузиків, дві малі "гусенички" з коротенькими лапками, які треба було нагодувати .... і.... Данило...
Гм... Як вони зустрінуться ?
Їй було цікаво і трохи лячно . А раптом, в нього вже пройшов інтерес.... або взагалі, він зустріне її холодно, як незнайомку...
- Боже... я так переживаю, наче в юність повернулася !
Та страхи виявилися марними : заледве побачивши її, Данило припав до її уст поцілунком шепнувши : " Як я за тобою скучив ! Наче вічність тебе не бачив... Сьогодні заберу тебе до себе і з'їм! "
Від цих слів її знову обдало вогнем, а в животі вибухнула бомба .
- Чекаю недочекаюся - відповіла вона йому і лукаво блиснула очима.
І де поділася вся ота її невпевненість. Як і коли вона стала кокеткою ?
....Сергій сидів за столиком в кафе і нервово крутив в руках цигарку. Навпроти нього сиділа яскравочервона краля і з викликом дивилася на нього :
- І що? Таки справді тобі не вдасться вирвати хоч кілька сотень тисяч при розлученні ?
- Кажу ж ні ! Я ж не співвласник і ніколи ним не був. Звичайний працівник. Так, на керівній посаді, але, по суті, лише тому, що зять засновника і власника підприємства.
Ну, машина мені залишиться. Але я ж ніколи не думав , що треба щось там дуже відкладати. А все, що мав, то на тебе стратив .... Я ж не думав, що ми з Лєрою розлучимося і доведеться самому про все думати !
- А та твоя екс.... Як її там.... Чула, що чоловік її добре розкрутився, четверту СТО відкрив.... Всі намагаються в нього машини ремонтувати і техобслуговування проходити... Може, ти до неї під'їдеш... Ну , там.... згадаєш старі часи, скажеш , що завжди любив.. і не забув... Може їй від чоловіка вдасться половину відсудити... Все таки діти є.... Одружишся з нею і станеш власником . Чула, вона вдома сидить, дітьми займається .... От ти б і розвернувся.....
- Хто ? Марта ? Нє, Марта мене бачити не хоче... Я в лікарні їй пару компліментів кинув, за руку хотів взяти... А вона так шарпнулася і скривилася.... Нє, Марта до мене не вернеться....
- Ну то шукай якусь іншу дурну, що з тобою буде! А я не звикла з "бідаками" зустрічатися ! Бо коло тебе ще доведеться самій роботу шукати !
І червоноволоса кряля різко піднялася і пішла геть з кафе. По дорозі вона помітила мужчину біля дорогої машини, що міряв її поглядом і відразу сповільнила ходу, почавши заклично вихиляти бедрами і даючи змогу добре себе роздивитися і оцінити....
( далі буде )