Прихована окупація Закарпаття?
Кілька років тому одна з київських газет подала статтю "Вдали от берега родного". В ній йшлося про способи ухилення від сплати високих податків. Офшорні зони - це вчорашній день. Педлі-молодший із США перевершив усіх - створив власну "державу". Його батько мріяв створити суспільство, в котрому громадяни жили б виключно за біблейськими правилами. Але оскільки Біблія, на його погляд, надто велика і не для всіх зрозуміла, він розпочав її спрощення і скорочення. Очевидно, справа ця була не угодна Автору, і Педлі-старший не встиг завершити плани. Його прагматичний син прискорив створення "держави" - купив кораловий риф, зареєстрував його як домініон Мельхіседек американського штату невада і розпочав продаж дипломатичних паспортів (пригадується, за 5 тисяч доларів штука), далі випустив акції і розпродає 10 відсотків мінеральних ресурсів світового океану, вартість яких оцінив у 1 трильйон доларів.
Педлі-молодший пізніше став Веллінгтоном, а невдовзі - Вайндрессером, проводить агресивну зовнішню політику. Зокрема, він претендує на велику частину Антарктиди. Ще однією "спірною територією Педлі-Веллінгтон-Вайндрессер вважає... Закарпатську область, бо його предки, мовляв, вихідці з Підкарпатської Русі.
ВЕРХОВИНЦІ, ПОДАЙТЕ "БІДНИМ" ОЛІГАРХАМ!
Повідомлення засобів інформації свідчать, що Вайндрессер не жартує. Нещодавно газета "Старий замок" сповістила про вирубування лісів поблизу села Збини у Воловецькому районі і запитувала відповідні органи, на підставі чого це робиться, бо ж порушуються Постанова Верховної Ради та рішення Закарпатської обласної ради про заборону суцільних рубок ялицево-букових лісів на схилах Карпат. Газета РІО №36 (281) від 6 вересня 2003 року теж писала про захоплення В. Медведчуком природно-заповідних територій поблизу Синевирського озера. Про розпродаж землі особам із-за меж області та іноземцям йшлося і в листі Свалявського районного Товариства захисту прав корінного населення та Общества подкарпатських русинів до голів обласної ради та держадміністрації, надрукованому газетою "Трембіта" (№3 від 6 вересня 2003 року).
"Старий замок" пізніше писав, що поблизу села Збини Віктор Медведчук будує "Віллу для нареченої". Але газета "Вісник" (№51, 18 вересня 2003р.) надрукувала заяву-спростування Івана Різака, котрий заявив, що "Будівництво бази відпочинку ФК "Динамо" (Київ) у Жденієві - приклад вкладання інвестицій у туристичну галузь краю" і що "...під час будівництва не було зрубано ні одного дерева". Нагадаємо, що село Збини адміністративно відноситься до Жденіївської сільради.
Оскільки майже впритул до села Збини підходить ліс, попутно вирубали по смузі з обох боків дороги і потічка, досить повноводного як для нинішнього літа, - для електролінії та газопроводу. Для останнього, зрозуміло, викопано глибоку траншею, а викинута глина з камінням забруднила ще в три рази стільки площі пасовища, як сама траншея. Скотарі бідкаються, що коровам ніде пасти, бо тут траншея, а поблизу об'єкта і вище вже не насмілюються. Дехто з селян упевнений, що там їм буде заборонено пасти худобу, збирати ягоди чи гриби, бо, мовляв, усюди будуть відеокамери, а величезну територію, яку вже намітили кілками, обгородять. Очевидно, так воно й буде.
Коли мандрівники наблизились до охоронця, його це схвилювало. Він не наважився повернути нас, хоч, здалося, хотів, щоб незнайомці не йшли до "об'єкта". Небагатослівними були й люди на будівельному майданчику.
Об'єкт будується трохи вище злиття двох потоків в обході №4 Жденіївського лісництва, який охороняє лісник Ряшко В.М. Крім основної зводяться ще дві менші споруди. Збудовано капітальний місток через один потічок, а нижче двох потоків у русло вклали два залізобетонні кільця і над ними зробили глиняний насип, котрий слугує містком. Не розраховуючи на гонорар, попередимо, що при повені вся вода не пройде через отвори кілець, а з каміння та гнилої деревини утвориться гребля. Між тим, це проблеми проектантів, власника та страхових компаній. Неохочі до спілкування будівельники та сторожі нічого не сказали нам, що за об'єкт вони будують та охороняють.
ДЕЩО ПРО ОБ'ЄКТ
Від селян ми почули, що на будівництві буває Віктор Медведчук, бо це його майбутня дача. З ним приїжджає і красуня, яка невдоволена захаращеним потічком. Тому селяни чекали наказу від сільського начальства прибрати русло. "Заробите якусь гривню", - говоримо ми. "Чекай, псе, коли кобила здохне. Задарма мусай буде робити", - чуємо у відповідь. Знову панщина?
Площа основної споруди - 30х70 метрів. Цоколь із бетонних блоків, а вище житлові приміщення із гіпсокартонних плит, між котрими впресовано мінеральну вату. Зовні і всередині все прикривають розпиленим надвоє і ретельно пошліфованим смерековим кругляком. Це створить ілюзію давньої верховинської хати чи сибірської ізби. Металевий каркас споруди вже було змонтовано, а стіни возять зі Львова. Проходячи берегом правого потічка, побачили заглушену свердловину. Очевидно, там є вода. Все передбачено.
Будівництво йде не перший тиждень, тому "Старий замок", очевидно, в першій публікації промовчав про це свідомо, бо ж ... Медведчук. І цим все сказано. А мовчати не можна. Бо "збіднілий" аж на 400 млн. доларів олігарх (якщо вірити пресі), ймовірно, вирішив собі компенсувати втрати дуже цінним надбанням в Закарпатській області, яку він обіцяв з усіх сил "розвивати", виконуючи роль лобіста інтересів закарпатців у столиці. Місцевою говіркою слово "розвивати" розуміють і як "розпеленати" ("розвий дітвака"). Обіцянку, як бачимо, виконує - "розів'є" догола. (Додам: "розвити" у русинській мові має ще одне значення - "розбестити". Після поданого Медведчуком прикладу полку "розвивателів" на Закарпатті прибуває та прибуває. - І. М.).
Що ж це за надбання? Офіційне повідомлення - 5 га. І все ж повторимо почуте від селян. Одні говорять про 1700 га, другі називають іншу одиницю виміру площі - 7км х 7км. Можливо, бо хтось сказав число 50, але не знав, чи га, чи кв. км. Хай навіть 5 га. Чи не забагато для такого будівництва, за десяток робочих місць? Хоча ще не відомо, чи працюватимуть там верховинці. Адже споруджують об'єкт не закарпатці. Треба взяти до уваги, що ця площа розташована не в глухому куті, а стратегічно дуже вигідно - на роздоріжжі, обминути її неможливо. Тому якщо буде потрібно возити ліс, доведеться платити власнику за "транзит". Але, скоріше за все, новий володар розраховує, що з часом йому належатиме вся територія "за спиною" об'єкта, аж до вершин гір чи й протилежні західні схили.
"ЛОБІСТИ" ВЛАШТОВУЮТЬСЯ НАДОВГО
Подейкують, що з другого боку гори, вже в Перечинському районі, інший активіст СДПУ (о) Нестор Шуфрич теж захопив лісові та мисливські угіддя "Держлісфонду" з відомим заповідником Шипіт. Очевидно, ці дві території Волівеччини та Перечинщини повинні зістикуватися і створити такий собі бантустан СДПУ (о) в Закарпатській області (див. географічну карту) Люди говорять, що й околиці курорту Синяк теж приватизував якийсь американський мільярдер (одноіменний санаторій, як і всі інші так звані "профспілкові" санаторії, вже давно перейшли в одноосібну власність київських панів з фірми під назвою ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"). Ходять чутки про захоплення-приватизацію олігархами значних територій в Мукачівському, Іршавському та інших районах.
ЩО МОЖУТЬ "КОРОЛІ"? ЯКУ ДОЛЮ ГОТУЮТЬ ПІДДАНИМ?
Чи хоч перші керівники області знають, скільки землі, де, кому, за які суми, за які заслуги олігархам вже відшматовано з маленької території надмірно густо перенаселеного нашого рідного краю? Хто з керівництва області давав "добро", хто підписував документи? Чи знайдеться хоч один депутат із раз різних рівнів, насамперед - обласної, котрий би зробив такий запит до голів цих рад та голів державних адміністрацій? Малоймовірно, бо більшість з них або працівники міліції, або головні лікарі, директори шкіл, підприємств чи інші, котрі бояться втратити керівні крісла. Але ж їх обирав народ для захисту інтересів людей, а не особистих та київських олігархів.
Тепер зрозуміло, чому Київ вже 10 років ігнорує волю закарпатців надати області самоврядний статус. Щоб без перешкод розділити край серед олігархів, продати землю закарпатців іноземцям. Що далі? Оскільки вже не буде можливості виживати навіть збиранням ягід та грибів, що було способом існування первісних людей, більшості працездатних закарпатців доведеться емігрувати, тому новонароджених майже не буде, старші відійдуть, а тих, хто ще залишиться, вистачить для обслуговування "вибраних". Це буде вагомим внеском українських олігархів у виконання плану, відомого під назвою "золотого мільярда". Ні, не доларів чи гривень. Мова про плани т.з. світової еліти зменшити кількість населення Землі з шести до одного мільярда. Квота для Росії - 50 млн., для України - 15 млн. Київські правителі, очевидно, вже перевиконують цей план, задобрюючи мельхиседекців. Ось тоді й проголосять найширшу автономію. Але не для закарпатців, а для себе. Це вже розпочалося під вивіскою "особливих зон" інвестування та господарювання. Поки що "точкових". Але цих "точок", як бачимо, все більше.
Для увічнення заслуг першопрохідця у "віднайденні" ще однієї "землі для обраних" нові поселенці змінять герб області - замість зрілого карпатського ведмедя на ньому красуватиметься красноярський чи житомирський медведчук.
ЧИ МОЖЕ ДОМІНІОН МАТИ КОЛОНІЮ?
"Карпатський ЄВРОміст" (№34(88), 35(89) від 30.07 та 6.08.2003 р.) розпочав публікувати дослідження професора-історика Івана Попа "Приєднання чи анексія? Історія політичної зради". Виявляється, керівництво Чехословаччини в 1945 році віддало Підкарпатську Русь Сталіну як хабар в надії, що СРСР стане на їх бік в суперечці з Польщею відносно розмежування в Сілезії. Набагато раніше наш край дарували й передаровували багатьом. Граф Шенборн отримав його за придушення повстання, в якому брали участь і наші предки. В 1938 році низинні райони Підкарпатської Русі Гітлер подарував своєму сателіту Угорщині.
Помиляється той, хто думає, що тепер таке неможливе. Адже розчленували Югославію, "антитерористична" коаліція взялася за Ірак, а на черзі інші "ізгої". Відомий російський політолог прогнозує, що в недалекому майбутньому "Київська Русь" може... розширитися на схід шляхом приєднання до неї частини Росії.
Деколи треба читати не лише вибрані провладні "Факти", котрі щодня подає серу слуга в рекламі телеканалу "1+1", але й деякі більш-менш опозиційні газети. "Спецкор по матеріалах Інтернета" в газеті "Подкарпатська Русь" №1 (28) від 3-9 лютого 2003 року пише, що "Есть данные еще с 1985 года, когда... Горбачев согласился с сильными мира сего на Мальте отпустить Закарпатье в состав Венгрии". Ми не чули і не бачили спростування. А це ж дуже серйозна державна справа. Це повідомлення наведено ніби між іншим в контексті того, що Парламент просив Л. Кучму обнародувати документи, підписані між Україною і НАТО під час самміту Альянсу в Празі в листопаді. Очевидно, є що приховувати під грифом "Для службового користування", якщо враховувати, що наш Президент тоді був у ролі "хлопчика для лупцювання" за, нібито, продаж "Кольчуг" Саддаму Хусейну та інші дійсні чи надумані порушення вимог міжнародних санкцій. Радіо "Німецька хвиля" якось проговорилося, що не бути Україні в Європейському союзі, доки вона не відмовиться від територій, придбаних після Другої світової війни. Наша область - саме така територія. Можливо, це lapsus lingua (латинське - випадіння язика), але Іоанн-Павло ІІ висловився, що Україна "від Луганська до Львова" (не до Ужгорода). Кому знову, вкотре без нас, хочуть подарувати наш край? Надто швидке знищення природних багатств області наштовхує на такі неймовірні прогнози. І все ж будьмо оптимістами. Здається, домініони не мали колоній.
ХОДІМО ЗІ МНОЮ РИБКУ ЛОВИТИ, - ЗАПРОСИВ РИБАЛКА ЧЕРВ"ЯКА
Приблизно так можна уявити "співробітництво" обласних, районних і сільських начальників з київськими "лобістами.
Все повторюється, тільки в інших варіантах, але з однаковим результатом - на шкоду жителям краю. І це триватиме доти, доки правителі користуватимуться старим прийомом - розділяти, щоб володарювати, а ми продовжуватимемо клювати на "штучні мушки", будемо виконувати роль черв'яків у руках рибалок-браконьєрів. Край у небезпеці. А щоб ми не помічали цього, нас відволікають "святами", продовжують ділити закарпатців, використовуючи як знаряддя релігії, конфесії, національності, етнічні групи, політичні партії тощо. Сумно, але дотепер це спрацьовувало. Чому ж ми не помічаємо, що нами маніпулюють?
ПРО ДЕЩО НЕЗНАНЕ ЧИ ПРИЗАБУТЕ
В період "перебудови, прискорення та гласності" засоби інформації повідомляли, що в деяких країнах вже давно застосовується психотропна зброя проти свого ж населення, щоб воно поводило себе сумирно. Повідомлялося, що один з генераторів працює в Закарпатській області. Очевидно, що ці електромагнітні випромінювання й справді страшна зброя, якщо саддамівська армія двічі практично без бою потерпіла поразку від американців, якщо упродовж 10 років закарпатці без хвилювань сплять, хоч загроза небезпеки вже давно стала реальністю, ледь замаскованою окупацією.
Плануючи майбутнє "Великої Німеччини", гітлерівці турбувалися тим, що робитимуть з жителями Кавказу, оскільки ті надто плодовиті. Корінні жителі Карпат щодо розмноження раніше теж не пасли задніх. Очевидно, саме тому київські стратеги в першу чергу зайнялися "зачисткою" гірських районів. Під час нацистського Голокосту євреї попереджали русинів: "Нами причинять, а вами замісять". Звідки вони знали про це і чи відали, хто міситиме?..
ЩО РОБИТИ?
Не впадаймо у відчай. Фінал гітлерівців відомий. Всі закарпатці повинні перестати бути "тістом" в брудних жменях нахабних "пекарів", рішуче й одностайно протистояти мельхиседекським окупантам, вивести на чисту воду їх агентів у нашому середовищі, ні на мить не забуваючи, що саме земля є годувальницею, що це - наша земля, і ніхто своєї нам не віддасть.
Андрон ПРУС
ТИЖНЕВИК "Трембіта", №10 від 28 жовтня 2003 року
На знімку: отак "процвітає" сьогодні Ужгород - обласний центр Закарпаття.