Ведь Создав Творець Людей
В Кожну Душу Влив Свою Ізнанку
Щоб Ми Взріли Істину У Сонячному Світанку...
Так Чому Ми Як Сліпі Котята
Бродимо Половину Свого Життя
Щоб Нас Поразила Світла Іскра...
Кричимо Стражданням Цим Уже Нема Кінця
Да І Нить Попалась Не То По Кольору Краса
Чи То Ноша Виявилась Занадто Уж Тяжка...
Зазделегіть За Нас Мов Порішали
І Бремя Часу Неминучо Нас Ламало
Бувало І Нагороджало І Сонце Вставало
Но Вибір Наш Про Це Нам Неоднаразово
Наголошали....
Одних Судьба Сама Порятує
Вказаними Дорогами До Притулку Приведе
І Людей Яких Потрібно У Вузел Заплете....
Других У Темні Стеги Заведе
Навиворіть Розсудок Рознесе
Біль Й Страждання Посіють Щось Нове
І Тут Чудом Душа По Законам Всесвіту Помалу Розцвіте....
Найдуться Ті Хто Від Цього Всього Відвернеться Назавжди
Ведь Окови Обід І Втрачених Мрій
Потоплять Послідні Рятівні Вогні
Нехай Заспіває Світла Душа У Догорящого Костра Можливо Запалиться Іще Іскра....
Ну А Ми Підемо В Нікуда
Де Підвал Астральна Суєта
Там Вокруг Шорох Й Сирота
Вокруг Ізкаліченні Монстри Зла
Но Нам Дали По Клинку-Мечу
Заговорили Спіраль Саму Срібну Й Золоту
Ну І Простять Нам Все
Навіть Саму Страшну Похибку В Судьбі....