У тихому куточку на горіщі
серед незайманих старих речей
знайшла я незвичайну скриньку,
мабуть,ще-для прабабусі дітей.
Коли легенько я її торкнулась,
яскраве світло по підлозі попливло,
гора з'явилась,річка,луг і місто-
на сонечкі блищало так воно!
Я рушила туди духм'яним лугом,
і квіти розмовляли,і трава,
метелики літали у повітрі,
від чар тих закрутилась голова!
Хотілося стрибати і кричати
від тої незвичайної краси,
і не могла я тії квіти рвати
і м'яти тої соковитої трави!
Все відчувала я живим ,єдиним,
була гармонії чарівна я струна,
і квіткою була,й метеликом,і полем,
і мову спільну з тим всім мала я!
До небосхилу сонце притискалось,
коли маленька в місто стежка привела:
воріт нема і огорожі,
підходю ближче,
біле зустрічає цуценя.
Стрибнуло і лизнуло мене в носик,
руде ще друге цуценя біжить,
напій дає,я випила,і щезла
моя раптово втома,в час в той,вмить!
-Сідай мені на спину,-каже
на тигренятко дуже схожий звір,
я сіла і змінилось моє плаття.
-Красунею поїдеш в королівський двір!
На ніжках туфельки сріблясті на підборах
і зачіска із локонів така,
про все це мріяла,коли
старенькі фото
в шухляді у бабусі я знайшла!
Стемніло,і не видно сонця
м'якеньке світло променіє
крізь хаток віконця...
Тримаючи ліхтарика у лапках,
до мене підійшла маленька мишка,
вклонилася мені у реверансі,
така поважна,
а мені так смішно!
А потім прутиком мене торкнулась,
я стала,як вона маленька.
-Так треба,-пискнула нова подружка-
тебе чекає вже давно-давненько
Найдобріша у світі Королева,
давно вже навострила свої вушка!
І ,правда,кажучи,маленькою зручніше
ходити по казковим закуткам!
Та ось і невеличка хатка,
(ну,може трошки більша,ніж всі інші)
-і хто ж живе
скоріше б подивитись там?!
Зайшли:
за круглим столиком
сидять такіж чарівні мишки,
лише корона підказала,
що одна з них королева,
тепленько в хатці,
самоварчик,з чаєм кружки,
сир,тістечка,і інша страва,
та,над усе,присмажені
так пахнуть плюшки!
Маленька Королева-мишка
показала сісти знаком поруч.
Під чай і плюшки почалась розмова:
-Наш Світ існує із давен-давених,
живем ми тут без заздрощів і воїн,
ніхто не знає цьому Світу
ні початку,ні кінцю.
Нема у нас тут ні хвороб,ні болі,
хвала за це мишиному Творцю!
Любов і злагода,гармонія-єдині,
на цьому і тримається наш Світ,
але і тут у нас не обійшлося,
без людством принесених бід!
Ще пра-пра-прадід твій маленьким
сюди трапляв і тут гостив,
в полях гуляв,
у річках він з мишатами купався,
він з ними веселився ,їв і спав.
Час тут іде по-іншому,
бо скільки б ти тут не лишався-
повернешся додому в тую ж мить,
з якої в Світ наш відправлявся,
і будеш вдома,як раніше жить.
Я слухала милуючися мишкой,
боялась,навіть,пончиком хрустіть,
боялась знову вдома опинитись
і не дочути неймовірну розповідь.
-Так ,ось,-зробивши ще один ковточок чая,
продовжила маленька Королева-
ти зрозуміла-
Королевство наше незвичайне,
і вхід можливий в нього-
тільки особливим!
Не можна було брати
сюди - ніяких вам живих істот,
а хлопець,прадід твій,
замислив ось таку подію:
голодного кота він посадив в мішок,
не знаю,чим він думав,і про що він мріяв?
В кота,що завжди звик ловить мишей,
на волі очі засвітились від наживи,
і став він бить моїх братів,сестер,дітей!
Біди було багато,доки його не зловили.
Нема у нас ні зброї,ні сокир,
бо завжди в Світі нашому був мир!
О,горе,хлопцю!
Все це він спостерігав,
спочатку йому було смішно,
але й гадки,дурень, він не мав,
що всі веселощі у жах такий зіллються!
З позором ,назавжди й безворотньо
направлений він був у ваш нечесний Світ.
-О,Господи,як жалко!-вирвалось у мене-
а потім,як повів себе той злодій-кіт?
Кота ми також прутиком торкнулись,
та ще й не раз,а півтора,
тоді він став таким собі маленьким-
новонароджене мов наше мишеня.
У той же день розкаявсь бідолага,
благав Творцю мишей
і за провину смерті він просив,
але немає в нашім Світі смерті,
здоровий і живий донині кіт Василь!
Коли твій родич забирав його із хати,
дружину лишив там він кошенят чекати,
подружжя знало скільки буде їх,
і як назвати!
І треба ж було хлопцю їх чипати!
Тепер в батька кота єдина мрія-
потрапити в свою родину знов,
тому чекали ми тієї миті,
коли народиться дитина,що любов,
її превища всього буде,
і верне Василя сім'ї,
і тут забудуться всі негаразди,
і будемо щасливо жити ми!
Зашарілась я вся,почервоніла,
так прикро стало на моїй душі,
поганий пра-пра-прадід вчинок скоїв,
чорніє плямою на нашій він сім'ї!
Але ж є шанс,і серце калатнуло,
дружині поверну Василя,діточкам,
сюди ніколи вже я не потраплю,
щоб більше не зашкодити мишам!
Зайшов Василь,вклонився низько,
легка котяча посмішка майнула.
-Ну,що ж,-сказала Королева
і прутиком мене й кота торкнула.
-Ой,мало розказати не забула,
пра-пра-прадіду ми стерли пам'ять,
про те,що було тут,
забув він назавжди!
Василь потрапить у свій час,
а тобі є прохання,
про нас ,будь ласка,доню,напиши!
Нехай,всі люди про добро не забувають!
Воно й любов усі Світи єднають!