Тротуаром, вистеленим бронзово-мідним листям, поспішав дідусь. Він усім тілом налягав на палицю і голосно шаркав заважкими для нього черевикам. Зранку, він отримав листа від найкращого друга, який був присмерті, отож примчав до столиці першою електричкою. Коли зайшов до будинку, і йдучи коридором де стіни були завішані різними нагородами і подяками з усіх куточків світу, то зрозумів чому стільки років вже не бачились, а задовольнялися лише листами. У розкішній спальні, на великому ліжку, лежало маленьке тіло великої людини, про що тепер свідкували лише очі і здавалось що помирало усе тіло, тільки не вони. Гість сів поряд з хворим і вони довгий час просто дивились у вічі один одному і обидва розуміли що це - прощання. А хвилювало відносно здорового чоловіка лише одне, його друг помирає запеклим атеїстом.
Першою, тишу порушила людина на стільці:
- Оскаре, то що тепер думаєш про потойбічне життя..?
На лиці хворого як завжди з'явилася його щира і добра усмішка, яка усе життя притягувала до себе людей. Було помітно що він приклав чимало зусиль і відповів:
- Гедеоне, бачиш жовте листя за вікном? Навесні його вже не буде. Ось це і є моє життя, воно просто зникне...
Далі голос хворго обірвався, його скрутив приступ кашлю, так що хворий вже не міг закривати хустинкою рота і на білій ковдрі з'явилися кров'яні плями. В кімнату вбігла прислуга, лікар і рідні, але кашель на якусь мить зупинився, хворий вхопив товариша за руку і підтягнув до себе. Його очі говорили: "Скажи ще щось?! Зроби якийсь висновок!?" Відвідувач встав і нахилившись трохи над хворим промовив:
- Так Оскаре, це правда, листя зникає назавжди, але не забувай що під цим листям лежать насіння плодів цього ж дерева, які падали трохи раніше, так ось воно теж загине і зникне, але саме тому навесні крізь товщу землі і гнилого листя проб'ється зелений пагін нового життя!
Тут знову вибухнув кашель і гостя вивели з кімнати.
Через три дні Гедеон отримав вже справді останнього листа від Оскара.
Останньою фразою у лаконічному листі були такі слова: "...Господи, як це мило і парадоксально!?! Смерть - породжує нове життя..!"
© ; Ян Ждан/ 23.01.2021