Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/21/1583
Зоря над світом засіяла,
де виднокраю голубінь,
рожевосяйна тягне Еос
над світом жмуток променів.
Торкнулась пензлем чарівливо
і креслить лінії м'які,
і яскравішає світило,
як домалює Еос промінці.
Через легенькі хмари гляне,
наче серпанок із небес,
у небеса назад зринає,
благословивши світ увесь.
Багато бід у ньому, зради
і дурість є, і марнота,
а коли мало їх бувало?
Лиш міра зменшилась мала.
А серед того неспокою
для охорони, сили і краси,
серед лісів і під горою
є школи Артеміди курені.
Вони такі бува ошатні,
їх і не видно іздаля,
заховані вони у хащах,
висока з гілля лиш стіна.
А на землі і під землею
комфортний кам’яний палац,
кімнати є кожному строю
із мавок, німф, а ще дріад.
Тут діви лісовії вчились,
маленькі, старші і юнки,
і строями малими шикувались,
бо наглядали там німфи.
Навчання тут, а ще і виїзд,
і табір лісовий їх жде,
а ще ночівля у колибі,
що до вершин тулилася і жде.
І жде, як заспіває пісню
вогняниця в печі палка,
і вітер з нею заспіває,
гомін продовжує струмка.
Лиш де-не-де засвітанило
і Еос пальці простягла,
світу, що прокидався вранці,
рука осяйна додає тепла.
Продовження: http://proza.ru/2021/01/31/2200
16.01.2021-24.01.2021
Картина Жозефіни Уолл.