Яничари одягнули вишиванки,
Щоб підступно владу захопити,
Й жирувать на крові православних,
І повчать, як рідний край любити...
Що ж ви, виродки, зробили з Україной?
Скільки вбили тих, з ким в школі вчились?
Знищили за прояви любові,
І за те, що з вами всім ділились...
Ні до розуму, а ні до совісті,
Сенс звертатись, в очевидь, відсутній,
Ні благати, ні просити чорних воронів,
Як раніше аз уже не буду.
Не заради вас дарую попередження,
А заради діток - ваших, наших,
Щоб росли і виросли в об"єднання,
І гріхи батьків не сповідали.
Що ж до вас, пани та яничари -
Кожний відповість за все те лихо,
Що творили в зговорі та разом,
Що творили кожен особисто.
Не відбрешетесь і не відкупитесь,
Хоч би це вам, дурні, зрозуміло?
Час вже близько...і небесні прокурори,
Всіх зустрінуть у свої обійми.
Ще одне...до мовного питання,
На другом родном скажу вам языке:
- Всё проходит... нет, как-то банально,
Все проходят - остаётся след...
По нему-то каждый даст ответ.