Попередня частина: http://proza.ru/2021/01/07/24
Грудневі роси,
осіння сльота,
а вже на трави
упала роса
і сірий ранок
обіймав світ,
то зимонька мокра
прислала привіт.
Видніються здалека
церквиці куполи,
та заступали хмари,
ховалися хрести,
але лиш скоро сонце
заблисне вдалині,
освітить сонну землю
і срібнії хрести.
Іще трава зелена
приймала жовтий лист,
з берези і від клена
на землю сонну ліг,
ще золотом осіннім
прикрасять килими
травиці зеленої,
росиці крапельки.
Продовження: http://proza.ru/2021/01/31/2263
14.12.2020-15.01.2021
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Грудневі роси, осіння сльота…”