Попередня частина: http://proza.ru/2020/12/27/45
Як часто згадується літо
серед зимової краси,
тоді світлин яскраві квіти
тим згадкам додають мети.
У літечку – туманні ранки,
улітку – захід золотий,
виблискує вечірнє сонце,
ховається за виднострій.
Вже синь небесна наступає,
покриє всеньке золото води,
в ній денне світло заховає,
у небесах світитися зорі.
У літа – вечори і ранки,
веде дорога, де гущавина,
злітають ластівки із даху,
згадаєм літо, хоч – зима.
Продовження: http://proza.ru/2021/01/22/2201
15.12.2020-13.01.2021
Світлина Ігоря Винниченка:
“У грудні згадую липень, у липні - грудень...”