177

Степан Нагорняк
В Душу Загляну
Факел Вогняний Підійму
У Ліс Темний Піду
Про Судженну Накатаю Строку
Мимольотно Пущу Щасливу Сльозу
Серця Стук Зустрівши
Я Возроджусь Уже Назавжди
Стану Соколом Влюбльоної Місячної Тайги...

Ріки Благословенно Омиють Твої Коси
І Ти Почуєш Як Співають Нічні Соловї
Вони Загоють Усі Душевні Рани Твої
Торкнуся Поцілунком В Твої Уста
І Так Сяє Солодко Моя Душа...


Оххх Я На Милого Погадаю
І Вот Уже Вечірню Сукню Одягаю
Його Подумки Взиваю
Свіча Щастям Іскорки Раняє
У Ночі Відправлю Віночок У Ручейок Судьби
Щоб Коханому В Серденько Тепленько
Прийти
В Косу Ленточку Сплету
Вісточку Любимому Віддавши
Губами Ніжно Доторкнусь
І Заспіваю Так Мов Ангела Зустріла
А Моє Серце Мов Сама Блискавиця Поразила....