В покое сонного зеркалья

Светлана Борщ
В спокої сонного дзеркалля
ледь мріють дальні береги,
йде хвиля через озеро поволі,
стелили небеса хмари.

Хитають гілочками верби
і кучеряві, і старі,
і точками рухомими дрейфують
дрібні удалині качки.

Підстрижені стримлять тополі
і зачісками майорять,
і круки в листі щось шукають,
а що б їстівне відшукать?

Машина їхала, шуміла,
везла контейнер із сміттям,
мотором вдалині гарчала,
по колу озера їзда.

Продовження: http://proza.ru/2021/04/02/2108
15.12.2020-4.01.2021.
Світлина автора.
Івано-Франківськ.