... Весь ранок вона літала, мов на крилах. Все їй вдавалося, справи вирішувалися самі собою, кошториси, рахунки зходилися з першого разу, без перераховувань, так, що до обіду вся робота була перероблена і вона вже уявляла себе в улюбленому кафе, смакуючою сирником з малиновим сиропом.... А в голові, як заїжджена пластинка звучало : " Фелічіта, фелічіта, фелічіта.... " І навіть сніг з дощем, що сипав з неба і перетворювався в мокре місиво під ногами , не міг зіпсувати їй настрою.
Затишне кафе зустріло її ванільним ароматом свіжої випічки, кави і романсами. Примостившись за своїм улюбленим столиком біля вікна вона чекала на замовлення, підмугикуючи мелодії.
Раптом відчула на собі погляд. Повернувши голову в тому напрямку, очі вихопили яскраву стильну красуню з модерною стрижкою і небесно синіми очима. Красуня широко посміхнулася, махнула рукою і рушила до неї.
- Валеріє Леонідовно, добрий день! Ви мене впізнали ?
Лєрочка трохи невпевнено промовила :
- Наталя?
Красуня схвально кивнула головою і з посмішкою на устах продовжила :
- Ви мене впізнали ! Я така щаслива, що ми зустрілися ! Це така радість для мене, що ви навіть не уявляєте ! Я вам така вдячна! Така вдячна !
Лєрочка згадала, як вона, приревнувавши Сергія, змусила батька перевести Наталю в інший відділ.... Як вона через деякий час звільнилася, пропавши таким чином з її горизонтів, тому слухала це все зі слабо прихованою недовірою...
Наче відчувши ту недовіру , Наталя продовжила:
- Так, так! Я вам дуже вдячна ! Ви ж практично повністю змінили моє життя! Це ж дякуючи вам Леонід Іванович перевів мене у комерційний відділ, де я займалася звязками з клієнтами. Саме там я зрозуміла моє справжнє призначення і разом з подругою ми з часом відкрили рекламне агенство. І зараз ми займаємося рекламою більшої частини підприємств регіону, а також іноземних підприємств, що хочуть зайти на наш ринок ... І все це з вашої легкої руки !
Очі Наталі світилися радістю і гордістю за досягнене.
Лєрочка полегшено зітхнула і посміхнулася:
- Дуже рада за тебе, Наталю! Знаєш, я почувалася винною перед тобою... Адже тоді я просто банально приревнувала тебе до Сергія... Але... Немає нічого поганого, щоб не вийшло на добре! І ти прекрасно виглядаєш ! Наче кінозірка !
- Ой, що ви ! А пан Сергій мені ніколи не подобався, не в моєму він смаку. І я рада що ви розійшлися з ним! Ота дамочка, з якою він зараз зійшовся, йому більше підходить. Така сама вульгарна і матеріалістка. Тільки й дивиться , де би скористати....
Лєрочка зблідла, і ледве вимовила вмить здерев'янілими губами:
- Як ти сказала ? З якою це такою дамочкою він зійшовся?
- Та з такою, яскравочервоною кралею.... Одягається демонстративно вульгарно, виставляючи напоказ всі свої принади, наче якась порнозірка.... І безпардонна, як танк.
- П'яна Вишня.... - тихо видихнула Лєрочка.
Перед очима промайнули останні кілька років, постійні Сергієві затримки на роботі, кількаденні відрядження... І під час круїзу.... Отже все це було сплановане ним, Сергієм.... Відчула себе ошуканою, але в той же час тягар, що останнім часом з особливою силою тиснув на серце, впав... І вона полегшенно видихнула. Отже все. Кінець. Вона більше нічого не винна, більше не зв'язана... Вільна...
Помітивши, як Лєрочка зблідла, Наталя прикусила язика...
- Валеріє Леонідовно... Лєро... А ви що... не розійшлися? Вибачте мене... Це моя проблема - спочатку говорю, а потім думаю.... Але .... Може так і краще.... Напевне... вам треба було про це дізнатися.... Пан Сергій вас не вартує. Він завжди був слизьким і ненадійним типом.... Я стільки дізналася про нього.... Цілком випадково.... Займаючись рекламою для сітки ремонтних майстерень....
- Все добре Наталю.... Не мордуй себе. Я давно вже відчувала, що щось не те в наших стосунках. А тепер все стало на своє місце. Дякую тобі...
.... А що ще ти дізналася ? Знаєш... Тоді я закохалася в нього з першого погляду... Була сліпа... Дивилася на нього крізь рожеві окуляри і єдине , що хотіла - одружитися з ним. Все решта мене не цікавило.... Була на сьомому небі від щастя, що такий красень звернув на мене увагу....
- Ні, Лєро... Можна , я вас називатиму Лєрою ? Я випадково сказала те, що сказала... Але розповідати решту.... Може, якось іншим разом.... а може самі поговорите з ним....
Гаразд... мені треба бігти... Зустріч з клієнтами..Але ми з вами ще обов'язково зустрінемося ! Ось вам моя візитка.
І ще раз : мені дуже приємно було з вами зустрітися !
- Навзаєм, Наталю, навзаєм ! Справді ! І не звинувачуй себе за сказане. Навпаки ! Я вдячна тобі! І навіть дуже! І ми справді обов'язаово ще з тобою зустрінемося! Обов'язково !
Посидівши ще кілька хвилин в кафе, Лєрочка теж піднялася. Куди іти ? На роботі все перероблено, а йти додому не хотілося...
Раптом посміхнулася : поїду в клініку, погляну, як там мої цуценята. І... і Даник там... Знову згадала його погляд і зашарілася... Стріпнула головою, щоб відігнати від себе це видіння і рушила до машини.
Побачивши її медсестра Таня посміхнулася :
- Добрий день ! Приїхали на маляток поглянути ? Вони поки що лише їдять і сплять. Данило Васильович сказав, що ви їх до себе заберете. Я навчу вас, як їх треба годувати. Їхня мама все ще у важкому стані. Крім виснаження в неї ще й купа інфекцій, тож лікуємо її антибіотиками.
Лєра сиділа на стільчику біля боксу і гладила цуценят. Вони повзали , відштовхуючись своїми короткими лапками і були подібні на гусеничок, що повзали по тепленькому боксу. Одне з цуценят вхопила її пальця і почало смоктати. Лєрочка посміхнулася :
- Дурнятко мале, це мій палець, а не цицька з молоком. Он , твоя матуся в клітці поруч.
Стражденна собака безпомічно лежала поруч і не зводила погляду зі своїх малят. Чулося лише тихеньке ніжне скавуління. Час -від - часу вона переводила свій погляд на Лєрочку, і тоді в її вологих очах світилася така вселенська відданість і вдячність, що Лєрочці ставало моторошно...
Зайшла Таня з двома пляшечками.
- От зараз ми вас і погодуємо. Тримайте пляшечку,- звернулася вона до Лєри, - отак, обережно... Ні, не перевертайте цуценя на спинку, вони повинні смоктати так, ніби вони біля мами....
До кімнати тихенько зайшов Данило і притулившись до стіни плечима , кілька хвилин спостерігав за Лєрою.
- В тобі загинув ветеринар, - пожартував він, - ти з такою турботою опікуєшся ними, наче це твоє покликання !
Від несподіванки вона аж підскочила на стільчику і дзвінко засміявшись кинула :
- Ой, скажеш таке ! Як ти мене налякав !
- Та навіть і не думав! Слухай, я щойно з виклику : собаки покусалися... Теж дурнів вистарчає виводити на прогулянку собак без намордника.... Дякувати Богу, обійшлося кількома швами. От, ще навіть не обідав..... Підемо зі мною десь перекусити ? Складеш мені компанію? Ну, щоб не так сумно було самотньому жувати бутерброда ....
- Та без проблем, з радістю !
Вони сиділи в кафе один проти одного. Лєра смакувала млинцями з вишнями, запиваючи їх чаєм з великого глиняного горнятка і Данило, весь зосереджерий на поглинанні млинців з м'ясом. Поруч стояв келих вина і плящина води.
Лєра спостерігала за Данилом, як він їсть, як обережно відрізає ножем шматок млинця, вмокує його в грибну підливу... Рухи в нього були легкі, м'які, делікатні... Вона аж задивилася...
- Не дивись так на мене, бо мені зараз шматок в горлі застрягне... Чи , може ти того і добиваєшся ?... Бо тоді тобі доведеться мене рятувати.... Робити кардіомасаж і штучне дихання... Тоді я вже готовий.... До штучного дихання, - і він , перехиливши одним ковтком воду, взяв серветку, почав енергійно витирати рота.
Це виглядало так кумедно, що Лєрочка не витримала і пирснула від сміху.
В Данилових очах заблимали іскринки. Він накрив руку Лєрочки своєю рукою і стиснув її. Лєра враз перестала сміятися...
Кілька хвилин вони дивилися один одному в очі.
Потім без слів піднялися і вийшли .
А навіщо слова, коли і так, без слів було все зрозуміло....
( далі буде )
©; Mira Alessandra Mairi