Карма частина 14

   
Лєрочка прокинулася від якогось подзенькування. Це не було дзеленькання дзвіночків чи " ловця вітру" , тому вона привідкрила очі, щоб роздивитися , що це ?

Біля ліжка, коло пересувного  возика, метушився Сергій.
- А, підлещується.... Замовив сніданок і думає, що моє серце зм'якне, і на тому все закінчиться.... Добре, що не ліз зі своїми цьомками і сексом...

Ця думка штрикнула її шилом:  " Ого ! "

Сергій завжди відбивався від пристрасних домагань дружини то втомою, то справами, то звичайним : " Немає настрою... "

А після невдалої вагітності він і зовсім охолов, мотивуючи,  що все це заради здоров'я Лєрочки.
І робилося все лише згідно календаря - в найбільш cприятливі для запліднення дні. 
А з роками їхнє сексуальне життя взагалі зійшло майже на нуль, тому кожного разу для Лєрочки це було як свято....

Лише, коли Сергієві було щось потрібно, він використовував секс  як потаємну зброю для досягнення цілі. Лєрочка це розуміла, але вдавала з себе наївну простачку : хай краще так, аніж ніяк...

Потім вона себе ненавиділа за поступливість, за те, що давала користуватися собою, за те, що для Сергія це було наче заняття спортом, в той час коли вона -  палала жагою.... Що ж... вона кохала.... І закривала очі. На все. Тоді.

Бо сьогодні , вперше за роки подружнього життя,  відчула полегшення. Полегшення, що не довелося кохатися з чоловіком. Що він не ліз до неї зі своїм " примиренням"....

- Лєрочко, ось поглянь, що я тобі приготував на сніданок ! Твій улюблений свіжовичавлений апельсиновий сік ! А кавуся яка!
- Ой, Сергій, відстань! Приготував він ! Замовив сніданок в номер і його привезли !
- Так, але ж я власноручно вибрав круасани і прослідкував, щоб сік був свіженький !

Лєрочка спостерігала за чоловіком, за його намаганням бути послужливим... Прислухалася до тремтіння в голосі, в якому відчувався прихований страх.
Страх, що вона перестане пробачати йому і захоче розлучитися ?

- В мене немає апетиту. Я вип'ю каву і піду на екскурсію, на острів... А ти - роби що хочеш : хочеш - сиди в барі... А хочеш - іди в казино... І мені все одно, де ти візьмеш гроші, моєї карти ти не отримаєш!

.... На острові вона розслабилася і уважно слухала екскурсовода. Її захоплювали історії про піратів, перших поселенців... І острівне життя заграло іншими барвами, вона  поглянула  на світ іншими очима.

- Цікаве було колись життя, правда ж ? Повне незвичайних пригод.... Якби я був піратом, я би викрав вас і привіз на такий безлюдний острів ...

Знайомий чоловічий голос за плечима говорив через посмішку, приємно лоскотав самолюбство...
Лєрочка дзвінко розсміялася і оглянулася. Мужчина був невисокого зросту, майже такий як вона,  худорлявий, словом, повна протилежність Сергієві.

- Вам би можна було лише поспівчувати, бо господиня з мене ніяка і ми б померли від голоду на тому безлюдному острові через відсутність ресторанів, кафешок, чи, хоча б, скромненької їдаленьки !

- О ні, дякувати мамі, я сам досить непогано готую, то ж від голоду ми б не померли !

- Померли-б, померли-б ! Як переконаний анімаліст, ви б не вполювали жодної тварини, а я в рослинах повний неук, то ж назбирала би якихось " вовчих ягід" і  отруїла і себе і вас! І настав би кінець пригодам! Так що краще жити в наш час. Безпечніше.

..... Лєрочка повернулася на лайнер в піднесеному настрої. Невинні жарти запалили якусь іскринку в душі, і в той же час не вірилося, що хтось, якийсь мужчина от просто так може жартувати з нею, що вона може бути комусь цікавою. Вона, про яку всі , описуючи її, говорили "ота ніяка"....

   Зійшла в бар, і там, біля барної стійки побачила нудьгуючу в самотності "П'яну Вишню" з фужером шампанського.

- Гарний сьогодні день ! - озвалася до неї Лєрочка сідаючи поруч і теж замовляючи собі шампанського.

- Нудний ,- відповіла "П'яна Вишня" навіть не повертаючи до неї голови.

- Ну то вважай, щоб не став ще нуднішим.... Ще раз помічу, як ти трешся біля мого чоловіка, піду до твого дідика і влаштую йому скандал... Щоб тримав тебе при собі... Ага... і фінансики в Сергійчика вже всі скінчилися. Порожній рахуночок. Чи справді в казино програвся, чи то ти вже скасувала з нього все, що там було, так що шукай іншу жертву, якщо твій дідик тримає тебе на голодному пайку.... Хіба що в тебе до нього любофффффф.... чиста і безкорисна.... Тоді я - пас.....

Лєрочка допила шампанське і пішла, кинувши занімівшій кралечці через плече :
- Ну що, бувай... П'яна Вишня... Доречі, оті твої обтягуючі міні з декольте до пупця виглядають досить вульгарненько... і дешево....

  ...... Вдома панувала ейфорія . Лєрочка, перебиваючи саму себе, перескакуючи в розповідях,  не встигала ділитися враженнями від круїзу. Фотокамеру під'єднали до телевізора і тисячі фото проектувалися на великому екрані, захоплюючи екзотикою та барвами .
За жвавими розмовами проминув вечір. Нарешті, змучені, всі розбрелися по кімнатах ... Лідія Петрівна підійшла до Лєрочки і тихенько сказала :

- Доню.... Я помітила, що за весь вечір ти не пригубила навіть ковточок шампанського... Лише воду... Навіть, за зустріч... Невже ?. - в її голосі жевріла несмілива надія .

- Ой, не знаю, мамо, не знаю... Я вже нічого не знаю... Я боюся думати, сподіватися...  В мене кілька днів затримки, але ж круїз... зміна клімату... часового поясу.... Скорше за все звичайні збої організму.  Але... на всяк випадок, завтра піду до гінеколога... А зараз вибач... падаю з ніг від втоми.... Здається, що лише торкнуся подушки і провалюся в сон.

.....Холодні голубі очі дивилися в неї.. Біла рука торкнула її живота і потягнула за маленьку срібну нитку. Тобто.. там було дві нитки  : одна яскравіша, а інша тонша найтоншої павутинки... Вона не світила рівним світлом а поблимувала... " Мов запсована гірлянда " - проскочило десь в підсвідомості... Прекрасна постать одною рукою потягнула за ту моргаючу, ледь видиму нитку , а іншою різко полоснула по ній серпом... 
Лєрочка впала на коліна і, склавши руки в замок та притиснувши їх до грудей прошепотіла :
- Не треба більше.... благаю... Скільки ще???? Вибач....  !

Різкий звук будильника вирвав її зі сну.
Ранок видався сірим і дощовим...

- Сергію, в мене до тебе прохання : підвези нас з мамою в клініку і зачекай... Щось я сьогодні немаю ніякого бажання сідати за кермо....

.... Гінеколог довго водила по животі  схожою на мікрофон ручкою  УЗД
- Ні.... нічого... На жаль... Є якийсь згусточок, але якщо це і був плід... то завмер.... Не переживайте, нічого не треба робити... Все вийде натурально.... Хороша новина тут, що у вас є великий шанс завагітніти... Яєчник здорової труби функціонує... Я навіть бачу як там зріють клітинки...

При виході з клініки їх накрила гроза. Чорна хмара, що від ранку нависла над містом нарешті розродилася. Лило, мов з відра. Лєрочка з мамою поки добігли до машини, промокли до нитки...
Їхати було важко : двірники не встигали зганяти воду з лобового скла машини.
Коли, нарешті, під'їхали додому, Сергій спитав :

- Ну що?
- Нічого....
Голосно траснувши дверима він попрямував до під'їзду. За ним підбігали Лєрочка і Лідія Петрівна . Вони були мокрі, як хлющі, і хотіли чим швидше добратися до теплої хати.

Сергій шукав ключі.
Раптом, поруч щось заскавуліло. Невеличка обшарпана собака з підібганим хвостом почала тертися до Сергієвої ноги. Вона була худа, мокра  і аж трусилася від холоду. А її круглий живіт та  набухші соски говорили, що вона ось-ось готова ощенитися...  І звідки вона тут взялася?

- Та відстань ! Не вимазуй мене ! - і Сергій ногою відкинув собаку від себе.
Пролетівши пару метрів собака впала і заскавчала....
І тут Лєрочка не витримала.

- Не смій ! Чуєш , не смій ! Герой сраний !

І вона кинулася до собаки... Та дивилася на неї зболеним поглядом і продовжувала скавуліти...

- Ти ! Гірше звіра ! Не бачиш, що вона вагітна! А ти її ногами... Ногами ! Ненавижууууу!

Лєрочка схлипувала ковтаючи сльози. Скинула пальто і накрила ним собаку.

- Як ти міг! Як ти міг ! Копнути ! Беззахисну тварину! В тебе серця нема ! Нема !

Сльози котилися з очей. В тих сльозах був біль за себе і за собаку.

Раптом, як блискавка :
- Даник ! Треба подзвонити Данику !
( далі буде )
Mira Alessandra Mairi