Попередня частина: http://proza.ru/2020/10/18/1543
Музику слухати, чом музику почуєш сумно?
Солодке із солодким не воює, радість в радості радіє.
Чом з радістю, що любиш, не приймаєш,
або ще з задоволенням собі ти досаждаєш?
Якщо лунає істинне налаштування звуку,
союзами одруженими, ображай вухо своє,
вони лиш мило докоряють, хто бентежить
частини одинокі, які треба пронесе;
Відмітить як одна струна солодка іншій чоловік,
вражає кожен в кожному взаємно упорядкувати,
неначе батько і дитя, й щаслива мати,
хто все в одному, одну милу ноту заспівати:
чия безмовна пісня, так багато, що одною видається,
співає це тобі: “Самотність наче доказ не прийметься.”
Продовження: http://proza.ru/2020/12/20/2049
8.09.2020-15.12.2020
Світлина автора.
Оригінал: William Shakespeare
Music to hear, why hear'st thou music sadly?
Sweets with sweets war not, joy delights in joy.
Why lovest thou that which thou receivest not gladly,
Or else receivest with pleasure thine annoy?
If the true concord of well-tuned sounds,
By unions married, do offend thine ear,
They do but sweetly chide thee, who confounds
In singleness the parts that thou shouldst bear.
Mark how one string, sweet husband to another,
Strikes each in each by mutual ordering,
Resembling sire and child and happy mother
Who all in one, one pleasing note do sing:
Whose speechless song, being many, seeming one,
Sings this to thee: "thou single wilt prove none."