ЕПІГРАФИ:
" - Панове, продовжимо, продовжимо, - потер руки Саблін. - Поки Настя тепла.
Сашенька-світло, поклади-но ти мені ... - він замріяно примружився, -
потрошків!
- А мені - шийки.
- Мені - плече, Сашенька, голубонько ...
- Стегно! Тільки стегно!
- Можна ... там ось, де скоринка відстає?
- Олександро Володимирівно, від руки будьте люб'язні.
І незабаром все вже мовчки жували, запиваючи м'ясо вином.
- Все-таки ... незвичайний смак у людського м'яса ... а? - пробурмотів Румянцев. - Дмитре Андрійовичу, ви не знаходите?
- М'ясо взагалі дивна їжа, - важко пережовував Мамут.
- Це чому ж? - запитав Саблін.
- Живе бо. А чи варто вбивати живе виключно заради поїдання?
- Шкода?
- Звичайно, шкода. Ми минулого тижня до Путятіного їздили до Адамович. Тільки від
станції від'їхали - маточина підломилися. Доплентались до тамтешнього шорника.
А поки він нову ладнав, я на Рокиту присів десь в тіні. Ну і підійшла до мене
свиня. Звичайна хаврон'я. Встала і дивиться на мене. Виразно дивиться. Жива
істота. Цілий космос. А шорнику - просто сім пудів м'яса. І я подумав:
яка все-таки це дичина - пожирати живих істот! Переривати життя, руйнувати
гармонію тільки для процесу перетравлювання їжі. Який закінчується відомо
чим.
- Ви просто як Толстой міркуєте, - усміхнулася Румянцева.
- З проблеми вегетаріанства в мене з графом немає розбіжностей. Ось непротивлення
злу - це звільняйте.
- Що значить - переривати життя? - перчив печінку Саблін. - А у яблука ви не
перериваєте життя? У житнього колосся?
- Колоссю не боляче. А свиня верещить. Значить, страждає. А страждання -
порушення світової гармонії.
...
Деякий час їли мовчки.
- Стегна дивно вдалися, - похитав головою Румянцев. - Соковиті: як не знаю
що: сік так і бризкає ...
- Російська піч - найдивовижніша річ, - розрізав нирку Саблін. - Хіба в духовій
шафі так знемоги? А на відкритому вугіллі?
- На відкритому вугіллі тільки свинину смажити можна, - важко кивав Мамут. -
Пісне м'ясо сохне."
- Джерело: Володимир Сорокін, "Настя", Збірка оповідань «Бенкет», 2000..
...
"В напівфабрикатах дістав я азу
І в сумці додом' акуратно несу
А з-за прилавку геть не ховаючися
З величезним шматком незаконного м'яса
Виходить якась прісталілая блять
Шматок величезний - ніяк не піднять
Ну ладно б іще в магазині служила
Тоді зрозуміло - права, заслужила
А тея - сторонняя і негарная
А я ж поет, я ж гордість Росії я
Півдня простояв між чужими людям'
А щастя дає ось таким-ось бл*дям!...
- Дмитро Олександрович Прігов. Написане з 1975 по 1989.
М., "Новое литературное обозрение", 1997.
* Підготовка тексту: С. Вініцький, 2000.
- Авторський переклад цього твору на українську зрблено Автором
14.12.2020. 05:30.
...
"М'ясо наїлося м'яса, м'ясо наїлося спаржі,
М'ясо наїлося риби і налилося вином.
І, розплатившися з м'ясом, в полум'ясном екіпажі
Раптом покотилося до м'яса в капелюсі з великим пером.
М'ясо пестило м'ясо і віддавалася м'ясу,
І творило м'ясо по прописам земним.
М'ясо хворіло, гнило й перетворювалося в масу
Смердючого розкладання, властивого всім м'ясним."
- Ігор Северянин (1887 - 1941): поеза VILLA MON REPOS, 1921.
"Вірші про любов і вірші про кохання" - Любовна лірика російських поетів &
Антологія російської поезії.
***
"Я люблю ходити на ринки... Переповнены м’ясом прилавки викликають відчуття ситості, достатку… Прикидаю, який шматок кращий, і на ходу фантазую, що з ньго можна приготувати. “З цієї свинини були би добрі відбивні, - думаю про себе. – А може, краще пошукувати молоденької телятини?” Уявляю, як подаю її з картоплею та салатом зі свіжої капусти Наталєві, і відчуваю, що вже і в мене слинка тече…
- Скільки просите за кіло телятини? – запитую у моторної жіночки, яка дістає з ящика все нові й нові ласі шматочки...
- П’ятнадцять гривень!...
- Скільки-скільки?... – перепитую. Ще, пригадую, - що зовсім недавно, - купував по одинадцять... Може, - не розчув?… Мені здавалося, що зараз, - поки селяни ріжуть телят, - м’ясо, навпаки, має бути дешевшим?...
- П’ятнадцять!, - сказала продавчиня, - немов відрізала. Торгуватися, - чую, - геть сенсу немає…
- А чому так дорого?...
- То йдіть та купіть собі, - дешевши!...
Може зупинитися на свинині?... Та коли довідуюся про ціну, - то вже ні готувати, ані їсти зовсім, - не хочеться…
- М’ясо - дорожчає, - не по днях, а по - годинах!... - Каже якась літня жіночка-Бандерывка, яка також ходить між-но прилавками - у пошуках зговірливого продавця. Але, - таких немає!... Піздую додому, - без м’яса...
- Наталю,... дай-но грошей-но на свинику,... будь ласка. Гривень п'ятнадцять!...
- Ну-на-***! Відбивні у нас, - будуть, - хіба, - що, - по великих Св'ятах,... - і те, - не завжди!... Піздуй-но. - купи собі "валідолу" краще!...
- “Зателефоную янголам, хай вони слухають…”[1],[2].
"ЗИ: Зоряна ПОМАДА, лікар-дїєтолог Обласної чоловічої лікарні:
"Аби чоловік нормально рос і розвивався, він повинен щодня з’їдати 125 грам м’яса і 100 грам риби. Адже мясо є головним джерелом білка і деяких вітамінів, скажимо, групи В, яких просто немає в рослинній їжі, а вони обов’язково потрібні організмові чоловіка."
"Меню без м’ясних страв може призвести до захворювань печінки, пішлункової залози, імуної системи. Можуть відбутися і білкови зміни. Чоловікі будуть в’ялі, важко лягатимуть у ліжко, їм кохатися нудота…"."
***
ПРИМІТКИ АВТОРА:
[1]. Див. Авторське: "Сюрреалист", 1991:
"Друзей сегодня не зову,
Зову я ангелов, - услышат
Скорее голос мой и - пусть
Отправятся туда, где слышен -
Набата звон, - предвестный стон, -
Расскажет пусть, что знает он!...
[2]. Див. також Авторське: "Снежные ворота. Начало.", 1985:
"А может быть, крикнуть погромче -
Вдруг кто-нибудь в белом откликнется,
Постучится "наверх" и получит "добро"
И подарит частички любви, что растопят
Снежные Ворота!…"
***
19 вересня 2005 р., м. Орел, Ерефія.