Ти думаєш, що я любити можу...
А я й сама не знаю, що, чому;
Ти мариш, наче світ такий хороший,
А він штовхає нас в свою пітьму.
В пітьмі отій, чи є іще кохання,
А може ти забув мене давно,
Коли проснешся і зустрінеш зрання
Ти інше сонце, чи мине воно.
А біль у серці, наче вузол долі
Ятрить, пече, зневірою тремтить,
Ми приросли, та відірватись з болем -
Це значить на віки тебе любить.
Навіщо в снах тебе я знову бачу,
Коли весь світ повстав вже проти нас,
І сніг, зима тікають на додачу,
А людство косить і чума, і час.