Сіре небо, вітер віє,
Сніг в обличчя, крига, сум.
Холод клеїть мої вії,
В серці повно тяжких дум.
В небо я дивлюсь в надії,
Промінь сонця блисне з хмар.
Хай зігріє мої мрії,
І розвіє злих примар.
Вечоріє, світло тане,
Поруч постаті чужі.
Вводить все мене в оману,
Гострий погляд, як ножі
Вдарив в душу, випив віру
В сонце, світло і весну.
Забуваю всі надії,
Скрізь зима чекає сну.
Сніжна ковдра вкрила мрії
Про тепло і про красу.
Тільки вітер тихо сіє
Білу кригу на косу.