Попередня частина: http://proza.ru/2020/11/08/1861
Сумний і невеселий пан Зевес сидів,
бо влади термін закінчив:
чотири роки поспішали,
наче птахи удалину злітали.
Оце ось так воно буває,
хоч виграє хтось і перемагає,
та час збігає вдалину,
не зупинить його в льоту.
Чотири роки пролетіло,
як керував він, а чи вміло?
Бо досвід з іншої із царини,
а недосвідченістю користали вороги.
Брак досвіду використовував Аїд,
що хоче захопити світ,
хоч пострадянський, та проте
світ не віддасть йому своє.
Ще щось трима в руках Аїд,
та робить час наступний хід,
як не тримай в руках, проте
імперія колись, та відійде.
Як відійде в минуле кров –
імперій нафта й газ, і знов
згадає потойбіччя про своє,
то і Аїда забере.
Ніхто не вічний на Землі,
люди міняються й боги,
як хочеш у руках тримати світ,
не заважай історії продовжувати хід.
А що ж Зевес сидів сумний,
іноді трохи запальний?
Змиритися нелегко з результатом,
слід скоро зміні працювати.
Агов, Зевесе, не сумуй,
а вигоди наступні підрахуй:
колишнім хоч вважає світ,
запам’ятає в шелесті століть.
Продовження: http://proza.ru/2020/11/30/29
12.11.2020-15.11.2020.
Світлина із інтернету.