Перевод Петро Домаха. Страница переводчика здесь:
http://proza.ru/avtor/dionisiy
Текст произведения на русском языке здесь:
http://proza.ru/2020/09/24/1242
Д.Г
Звичайний вересневий вечір.
Ослінчик, що кочує.
Скоро небо виплюне тремтячі калюжі.
У них відбиватиметься Місяць.
Відкриваючи душу ...
Мої кишені плаща сповнені емоцій.
Тріщина на асфальті схожа на чорний шланг.
Цю тріщину переїжджають самокати.
Біля під'їзду курять дівчата.
Називають хлопців козлами.
Ці козли завтра стануть комусь батьками.
У тебе таке буває?
Хтось упустив дурну фразу, і вона не проходить - митний пост твого розуміння.
Ти починаєш злитися.
Хоча сам не раз кидав такі слова.
Лише через сотні видихів розумієш - це всього лише фраза.
Потяг зі слів. Хоровод із літер.
Вітер торкнувся мого обличчя з ніжністю пір'їнки пугача ...
Я дряпаю руку зубчиками ключа.
Захід вийшов сьогодні бронзовокрилястим ...
Я не вмію утрачати людей як гроші.
Легко. Без жалю.
Моя душа схожа на мамалигу.
Її можна розрізати натягнутою ниткою ...
Знаєш, ким би я хотіла бути для тебе?
Маленькою або величезною причиною ...
За якої не обірвалося знецінене відчаєм твоє життя ...
10 вересня 2020 р