Жовто-гарячим золотом засяють
осінні дні, де сонце золоте,
і лагідне тепло триває,
земля вже на спочинок йде.
Улітку й навесні вона зростила
земних щедрот різноманітний плід,
та ось уже пора їй відпочити,
часу життя триває хід.
Тремтить із вітром лист, шепоче,
може й думки навіює тобі,
але які запам’ятати хочеш?
Ті, що дозріли у борні.
Ще зріє плід і випадає
неначе яблуко в траву,
так щедра осінь розсипає,
наче думки скидає у листку.
Вони в рядки себе малюють
на кожному із шурхотом листку,
жовто-гарячим золотом засяють,
так ходить осінь у ліску.
Ступає осінь тихим кроком
і з нею так проходить час,
із нами він з кожного боку
і бачить кожного із нас.
27.10.2020-1.11.2020
Світлина автора.