Попередня частина: http://proza.ru/2020/08/13/1916
Порине в сон осінній ліс,
іще багато гілок-кіс,
зелене звисне із гілля,
сухе приймає вже земля.
Ще зелень угорі, та лист
дорогу засипає вмить,
коли здійметься вітерець,
то сипле густо із небес.
А коли синява ясна,
в зелених косах ще гілля,
та чорні вертикалі стовбурів
ще не очікують снігів.
Угрузли в землю клени вікові,
зростають поруч молоді,
бринять зеленими листками,
старий засипле килимами.
А хтось опеньків назбирав
і тихе полювання знав,
яскраві мухомори красувались,
але у кошик не збирались.
Гай ще зелений віковий,
відтінками жовтіє молодий
і починає з верховіть,
так осінь золота спішить.
Продовження: http://proza.ru/2020/11/14/83
15.10.2020-28.10.2020
Світлина Калини Шпанюк-Мельничук:
“Осінній ліс готується до сну…”