Трагедія "маленької людини" за оповіданням Ф.Кафки "Перевтілення"
Кожного дня ми прокидаємось, виконуємо певну роботу, яку від нас вимагають, засинаємо знов. Ми не замислюючись робимо різні повсякденні завдання, а часу на себе ми не маємо, а ще ж хочеться і з близькими побути. Наступного дня хтось може вже не прокинутись, може статись прикрий випадок, де хтось загине, а ми все у справах. Не звертаючи увагу на життя, ми вважаємо, що живем, а потім помічаємо, що час сплив, а ми ще стільки мрій не втілили у своє життя, не встигли створити власну сім'ю, чи зовсім зостались без близьких друзів, бо заклопотані ділом, не придивлялись до цих лицемірних людей, які, з'ясовується, брехали тобі чи використовували тебе. Як сталося з Грегором Замазою в оповіданні Ф.Кафки "Перевтілення".
Це історія абсурдного перевтілення людини в комаху. Одного ранку замість бідолашного хлопця в ліжку прокидається щось дуже незрозуміле й для самого юнака. Грегор розуміє, що запізнюється на роботу, і, якщо його звільнять, він не зможе отримувати гроші, які йому були дуже потрібні. Адже саме Грегор сплачував борг батька, годував всю сім'ю. Хлопець мучив себе фізично намагаючись стати з ліжка, корив себе за майбутні наслідки. Він дуже піклувався про мати з батьком і сестру, віддаючи всі гроші і жертвуючи своїми бажаннями заради їхнього щастя. А вони у відповідь на це, тільки но побачивши комаху в кімнаті Грегора, одразу ж відокремили його існування від навколишнього середовища і від себе перед усім. Сім'я, яку так любив хлопець, відвернулась від нього в тяжку мить. І замість допомоги й підтримки родина зачинила його в кімнаті, не дозволяючи йому виходити, через власні страхи. Єдиною людиною в домі, хто поки що піклувався за Грегором - це була його сестра. Вона приносила їжу, яка була б до вподоби комахам, а Грегор намагався ховатись, щоб зайвий раз не з'являтись на очі і не лякати своїм виглядом. Але турбота сестри, на яку її спонукала зовсім не любов, а жалість, дуже швидко закінчилась. Її клопіт щодо Грегора обернувся байдужістю, а неприязнь і огида були з самого початку у всієї сім'ї. То ж комаха зосталась сама по собі, а жорстока родина все очікувала на її загибель. Ніхто не зміг поспівчувати Грегору, згадати, що саме він один, колись приносив гроші у дім. Вони бачать лише нікчемну, потворну, жахливу комаху, яка лише заважає і займає місце. Грегор став для них сміттям, яке вони збираються викинути разом з його речами. Він став для них тягарем, від якого вони хочуть позбавитись.
Я гадаю, що якби ця родина спілкувалась з Грегором-комахою, поводила себе з ним так, ніби зі справжньою людиною, то він би згодом перетворився назад у людину, чи б принаймні не став все більш схожим на комаху. Грегору потрібне було натхнення, сенс в подальшому житті, який він втратив. Йому була потрібна віра. Віра в себе, в свої можливості, в те, що він потрібен, а отримав вороже оточення й безмежну самотність.
І здається, вбило Грегора зовсім не яблуко, яке кинув в нього батько, коли юнак заповз до кімнати, щоб послухати як грає на скрипці його сестра, і яке гноїлось між крил. Його вбивала поступово і безвихідність положення, де він залежав від байдужих людей. І почуття провини, адже він карав себе за те, що приносить стільки клопоту своїм близьким, про яких він постійно думав і намагався піклуватися і після перетворення. І власна бездіяльність й самотність, що йшла з ним впродовж життя. Гадаю, він сам ладен був вже померти, не маючи ніякої надії на повернення колишнього життя.
Грегор був "маленькою людиною", яка нічого не здобула в світі, навіть не створила власну сім'ю. Але він так і зостався людиною, не зважаючи на власне перетворення. І на прикладі Грегора Замзи ми бачимо, що трагедія такої людини полягає в тому, що їй не дають змогу лиш уявити, повірити, просто захотіти чогось кращого, більшого, гідного та досконалого.