Змигнуло... промайнуло літо
В чеканні дива дні прожиті,
Та, сподівання із дощами змило,
Хоча вогню у серці не згасило
І знов камін тріщить і щось мені шепоче,
Перед очима мерехтить усе, що хочу... й не збулося,...
І Літо Бабине заплуталось в волоссі
І там виблискує сріблясто в косах...
І закриваєш очі... Розумієш: Все. Пора прозріти.
Не треба мріяти, а треба просто жити .
І тішитися тим , що є -
Маленьким горобцем у жмені,
Й не задивлятись ввись, на журавля у небі ...
#моїпараболи
Mira Alessandra Mairi