ЯКБИ УМІВ Я ГОВОРИТИ
Якби умів я говорити,
То я би про таке спитав:
« Мені вже рік -
Це мало чи багато?»
Спитаю в мами,
Спитаю в тата…
«Мамусю, рік - це мало чи багато?»
«Ти ж мій розумнику маленький!
Це вже не мало, синку,
Та ще рости, рости серденько!
Роки прийдуть, прийдуть швиденько!»
« Татусю, що ти скажеш, друже,
Рік - це багато, чи не дуже?»
Чекай, візьму ось калькулятор
І порахую все завзято:
Години, хвилини і навіть секунди…
Тоді точніше буду знати -
Замало це, чи не багато.
Тим часом ти рости, мій сину,
Перед людьми не згинай спину!
Будь чемним і роби, що треба,
А що не треба - не роби.
Тоді завжди будуть лади!»
« Моя улюблена яя!
Скажи, чи вже великий я?»
Так, звісно, ти вже не маленький!
Та ще рости моє любеньке!
Ходи, щось дам тобі смачненьке.
Гарненько поїж,
Солоденько поспи,
Так ось і будеш міцненьким рости».
«Хрісос, дідуню мій рідний, скажи
Вуса у мене будуть коли?»
Рости, мій маленький,
Здоровим і вправним,
А зуби і вуса будуть небарно!»
« Дідусю Григорій,
Скажи, я маленький ,
Чи може не дуже?»
«Ти, хлопче, не квапся,
Рости, як годиться:
Соску покинь,
Ходити навчися,
Памперс на смітник –
Нащо він здався!
Ти парубок бравий,
У дідів вдався!»
«Бабусю! Бабусю!
Тут щось не так!
Я ще маленький?»
«Хіба ти маленький?
Ти майже козак!
Ось скочиш на горщик,
Потім на коня,
Шабельку у руки -
І квіток нема!»
« Ти з мене кепкуєш?
Я надто малий?»
« Та ні не кепкую,
Лише посміхаюсь,
Бо кращого хлопця
У світі не знаю.
Ти скромним рости,
Люби маму і тата,
Рідних люби,
Хоч нас і багато,
Про Бога, мій любий,
Також не забудь,
Бо Він у житті нам указує путь!"
Всі кажуть: «Рости та рости,
Рости та рости…»
«Що ж, ляжу посплю,
Може ще підросту».
Думки Ясика прочитала і своїми словами записала бабуся.
Відбулося це в листопаді 2014 року.
Примітка: Яя - в перекладі з грецької - бабуся.