Содаде...

Мира Александра Маири
Не буду більше рвати серце на шматки,
Воно і так вже ледве стукає журливо...
Закрию двері у минуле, і піду в світИ,
Як ти пішов від мене, геть..
І там живеш... Щасливий...

З корінням викорчую почуття -
Від них лише душа болить і плаче,
А я сміятись хочу й тішитись життям,
Так, щоб від щастя знову заіскрились очі !

Забуду все. Вже не шукатиму. Зітру сльозу...
Здеру тавро твого тепла зі шкіри,
Залишаться рубці... І ностальгія, як "Sodade"...
Як відгомін тих днів... Далеких і щасливих...