***

***
А життя навчило мене:
Щоб не сталося , Світу байдуже
Світ назло всім і всьому живе
Він розкішний в своїй байдужості....
В мене серце спинилось... і все...
Затиснуло подих... не дишу...
А повз мене хмара пливе
І каштани віттям колишуть...
Я від болю зігнулась в дугу
Із очей моїх сльози як ріки...
А на небі Веселка сія
І на квітах рос переливи....
Світ без мене дИше... ЖивЕ....
Світ без мене завжди жити буде!
Не зупиниться, не завмре,
Бо залишаться інші люди.
Інші люди ступатимуть там,
Де мої ступали ноги,
Й промовлятимуть інші слова,
Хоча зміст залишиться той же...
Той же дощ захопить тебе,
Але з іншою будеш втікати
Їй накинеш на плечі піджак
Від негоди, щоб захищати.
Шепотітимеш іншій слова
Ті, що щастям мене наповняли,
Бо пройде гострий біль і життя
Знов ввірветься до тебе з бажаннями..
І побачивши в щасті тебе
Я від радості стрІпну крИлами,
Защебечу вам серенаду
І до Неба полину пташИною...
І обійме вечір за плечі,
Світ поблажливо тихо погляне,
Ми для щастя створені... Разом !
По одинці нам тяжко.. Вмираємо.
 
#моїпараболи