Стоїть одинокая вишенька
у полі неначе дівча,
зажурені карії оченькі
ті ягідки,сльози-смола.
Чому зажурилася вишенька?
Що сталося в долі твоїй?
Хотіла стояти із дубом ти?
Зрубили?Не плач сліз не лий!
Тягнися гіллям ти до сонечка,
воно тебе втішить ,зцелить,
і виросте вишенька-донечка,
разом,бо,не так вже болить!
Віночок на доньку
весна вдягне,
і ти вже, з радістю, знов,
про дуба свого згадаєш,
про вашу чарівну любов!