Попередня частина: http://proza.ru/2020/06/24/1867
Хто великий тут стрибав,
кола по воді пускав,
певно щука полювала
і за кимось тут ганяла,
чи буде в неї обід?
Глибина ховала хід.
Верба ураз зашелестіла,
немов сказати щось хотіла,
дрібне хиталося гілля,
береза і осика - в небеса,
а за ними є рясна
верб молодих краса.
Порожнім очеретом
вітер тихо шелестить,
ховавсь у верховіттях,
але і там не спить,
бо полетів до гаю,
до берізок краю.
Упала там верба,
де беріз краса,
і над водою гілля
піднялося уверх,
вербі вода – то радість,
життя дарує приз.
Продовження: http://proza.ru/2020/07/11/833
15.03.2020-10.07.2020
Світлина автора.
Івано-Франківська область.