Так стрімко і хутко, як полозом
В твій розум проникну голосом.
За мить опинюся й під ковдрою
Таємно та тишком, мов коброю.
Грайливо й чуттєво, як Мавкою
Усюди торкнуся, до ранку щоб
У пестощах гинути, бавлячись,
Незчутися, як знов настане ніч...