***

Я в очі загляну собі
В саму глибінь, десь аж поза зіниці,
Де не сховаєшся і не схитриш
І де немає місця таємниці.
Там, де думки немов птахи
Літають вільні і сміливі,
Де видно саме так як є,
А не оманливі прикрашені картини...
Розвію марево порожніх сподівань
І нездійсненних мрій,
Казкових, мов в дитини
Що, мов туман, засліплюють мене
Й, нарешті, може, віднайду себе
Ту радісну, веселу, сміхотливу
Із сонячним промінням у очах,
Закохану в життя.
Просту.
Приземлену.
Звичайну....
І... щасливу.
07/06/2018