Тоді й тепер вона сумує,
життя кінець побачила не раз,
а може янголи почують
молитву тиху - прийде час.
Не буде часу для побачень,
для вияву емоцій почуттів,
неначе янгола побачать,
розрадить тільки він зумів.
Тяжкою є у неї ноша
і для плеча, і для душі,
і рано сивая пороша
на коси прилетить густі.
Пораненому догляд подарує
й недужому, де вірус – пан,
чужая куля наздогнала,
чи то далекий був кажан.
Тоді й тепер їй піднімати
і доглядать, перекладати,
у вени сили додавати,
у душу світло принести.
Продовження: http://proza.ru/2020/10/04/1883
27.05.2020-6.06.2020
Картина Михайла Божія:
“Медсестра”
Світлина автора. 06.2018.