Панове Жак, баритися не треба,
Лiтак останнiй вiдліта.
Махнуть над хвильой метушнi крила.
Лягає курсом мiцно на вiтра
Лiтак, що ще живе в очах радару.
Ув‘язнений, чи втік, чи вмер,
Чи хмари його сховали на вiки?
За комiр не схопити, ось біда:
Чого нема, того нема.
Кишенi вивертати треба,
Але в кишенях – пустота.
Панове Жак, закриті перехрестя,
Закритий шлях. Щоденник днi рахує.
Нудьгує поцiлунок, що на лавцi
Забутий довгоногою дiвчиной.
Та бджоли, що лопочуть над журбою,
Збирають дикий мед,
Хоч над журбою чад.
Мій друже, це ж хiба життя?
Нi, метушня та маскарад.