В цьому Місті то сям, то там - ферми, житло, заводи.
В цьому Місті пасуться овечки, воли та коні.
В цьому Місті пахощі черемхи, трояд і гною
пантеличать, але не дивують.
Це Місто пригріло людей,
які бояться тепла і волі.
Знаєш, Серце моє, люди дивні такі створіння.
В їх скафандрах прекрасних живуть герої,
генетичні раби, біороботи, ніфіліми.
Ми колись поселились в таких
з одним серцем на двох
і даремно шукаємо сенс існування,
переливаючи з тіла в тіло
субстанцію золотого світла,
яку тут називають
коханням.