Фахівці ТКУ-18 «Лісові ресурси» разом зі співробітниками УкрНДІССІ і вченими інших наукових установ України і Росії провели попередній аналіз проблем, що є загальними для національної, міждержавної, європейської і міжнародної стандартизації продукції з деревини.
На підставі отриманих результатів зроблений висновок, що найбільш важлива причина проблем стандартизації пов'язана з незбалансованим застосуванням емпіричного і логічного підходу до класифікації об'єктів стандартизації лісоматеріалів. Це привело до недостатньої обґрунтованості товарної цінності лісоматеріалів і, як наслідок, до негативних економічних наслідків для України.
Основою емпіричного підходу служить кількісна ознака. Він характерний тим, що об'єктом стандартизації, як правило, є досить розповсюджена продукція. Важливим для такого підходу є першочергова регламентація якісних і розмірних характеристик, і тільки потім з'являється потреба в стандартизації термінів, що вживаються під час виробництві цієї продукції.
При емпіричному підході у виграші виявляються виробники готової (кінцевої) продукції, що диктують свої вимоги постачальникам сировини і матеріалів. Такий підхід використовується переважно в євростандартах.
Логічний підхід заснований на логіці здорового глузду, відповідно до якого будь-який об'єкт у першу чергу характеризується назвою. Тут більш важливої в порівнянні з якістю є характеристика типорозмірів (якщо стілець не підходить за розміром, то якість цього стільця покупця не зацікавить). Кількісна характеристики в даному випадку важлива лише як оцінка поширеності об'єктів однакових розмірів і визначеної якості.
Логічний підхід характерний для багатьох ГОСТ, які давали переваги виробникам продукції, що серійно випускається. Покупцям пропонувалися дешеві, але не потрібні їм вироби. Негативні наслідки такого підходу очевидні і не вимагають коментарів. Особливо сильно вони позначилися на великих деревообробних підприємствах України.
Негативні наслідки емпіричного підходу не настільки очевидні, тому для їхньої ілюстрації потрібно розгляд конкретних прикладів.
До негативних економічних наслідків приводить переважно кількісний принцип емпіричної стандартизації. Зокрема, номенклатура євростандартів серій EN 975 і EN 1611 установлюють вимоги для пиломатеріалів лише для кількох розповсюджених у Європі порід: трьох листяних і чотирьох хвойних. Створюється враження, що інші породи в Європі не використовуються. Більш дорогі пиломатеріали рідких порід, купуються тільки за умовами контрактів.
За відсутності стандартів, що класифікують породи деревини в залежності від їх споживчої цінності, покупець має можливість нав'язати постачальнику низькі ціни на лісоматеріали рідких порід. Європейські фірми таку можливість використовують з великою вигодою для себе.
Звертає на себе увагу зміст згаданих стандартів CEN. Величезна кількість факторів визначають сортність пиломатеріалів. Причому, спільна наявність двох і більше вад знижує сорт. Це означає, що продати деревину вищим сортом практично неможливо.
Тим часом, сортність сировини визначається за вільною від вад деревиною, а сортність пиломатеріалів - за наявністю вад, що порушують цілісність деревини (сучки, гнилизни, тріщини і дефекти обробки). Ці вади не залежать від породи.
Інші вади, що залежать від породи, незрівнянно малі за сією споживчою значимістю. Тому вони повинні визначати сортність заготовок для деталей конкретного призначення чи пиломатеріалів, що спеціально призначені для виготовлення таких заготовок. Але це вже зовсім інша продукція. Вона повинна мати більш високі ціни, які повинні компенсувати постачальникам додаткові витрати на відбирання таких пиломатеріалів, їхнє сортування, пакування і збереження
Прийняті в стандартах CEN розмірні класифікації усіх видів лісоматеріалів також є дискримінаційними стосовно постачальників. Їх занадто багато для лісоматеріалів загального призначення. Чим більше розмірних груп, тим вище витрати на виготовлення лісоматеріалів.
Негативні наслідки емпіричного підходу добре видні на прикладі термінологічних стандартів. У них дуже багато вузько професійних термінів, що не завжди доречні, наприклад, у стандартах ISO. Однак зовсім недостатньо представлені терміни, пов'язані з класифікацією товарної продукції, тобто з усім, що містить деревину і може бути продане на будь-якому етапі її обробки. Будь-яка деревина, що є товаром, повинна мати назву, яка повинна бути узаконена у відповідних стандартах.
Однак у згаданих стандартах CEN не розмежовуються вимоги до лісо- і пиломатеріалів на вузлових етапах їхнього виготовлення. Довгі лісоматеріали, що призначені для подальшого перероблення на більш короткі сортименти спеціального призначення, і самі ці сортименти можуть продаватися за однаковою ціною, хоча витрати на їхнє виготовлення не однакові.
Також немає розходжень між пиломатеріалами загального призначення і заготовками, розміри яких рівні чи кратні габаритним розмірам деталей, що виготовляються з них. Це дозволяє Європейцям купувати майже готові деталі як сировину за ціною звичайних пиломатеріалів.
Таким чином, тільки за рахунок неузгоджених між виробником та споживачем вимог до розмірних характеристик (припусків, що не враховуються, методів обмірювання, класифікації за діаметрами та ін.) Україна втрачає до 40 % коштів від експорту деревину. Ще більші втрати від неузгодженості якісних характеристик деревини, що експортується.
Висновок: треба знайти та ретельно обґрунтувати збалансоване співвідношення емпіричного і логічного підходів до стандартизації в області відтворення, перероблення і споживання продукції з деревини і закріпити це співвідношення в рамках основного стандарту ISO.
Усі загальні поняття можуть бути встановлені в стандарті ISO «Timber – General». Пропозиції щодо його розроблення прийняті для обговорення в ISO/TC 218 (документ № 88). На основі цього стандарту можна буде створити несуперечливу систему стандартизації усіх видів лісоматеріалів. З'являться об'єктивні критерії для систематизації чинних стандартів ISO, EN, ГОСТ і ДСТУ, їхнього перегляду і розроблення нових.
Ці пропозиції вимагають більш детального пророблення, що неможливо здійснити без застосування логічних і математичних моделей. Вони не в усьому зрозумілі без використання наочних схем. Методи рішення цих проблем відомі, але одержання конкретних результатів з їхньою допомогою досить трудомісткі і вимагають залучення кваліфікованих фахівців з різних областей науки. Отримані такими методами результати не можна застосовувати на практиці без проведення комп'ютерних експериментів.
Саме ці обставини викликають побоювання, що Україна поодинці може не справитись з вирішенням згаданих проблем. У нас добре пророблені теоретичні і методичні питання загального характеру, однак майже не залишилося фахівців практиків в області стандартизації лісоматеріалів, які могли б оцінювати корисність для виробництва наукових результатів, одержуваних на кожному етапі проведення такої важливої і складної роботи. Тому необхідно співробітництво з колегами з країн - членів ТС 218.