***

Мира Александра Маири
***
Щемить...
Осіння ностальгія тисне серце,
Пожовклим листям падають думки..
Ще мить...
І ніжність перехлюпує за вінця...
В думках
Роки перегортаю, мов листки...
І спогади беру,
Й перлинами важкими
Нанизую намистом на ниткИ...

***
Я хочу пропасти...
Зникнути в небі...
І потім упасти...
Як камінь...
Як лебідь...
Та крила мої
Мені не зложити,
Тому залишається
Просто дихати й жити

***
Загляни в мої очі
Там, в глибині,
Ти побачиш усе,
Чим душа живе.
Ти побачиш як кров
Пульсує у серці,
Як думки пролітають,
Мов риби в озерці..
Як здригаються вії
Коли бачу тебе
Як зривається голос,
На ім'я твоє...