***

Мира Александра Маири
***
Розвіялись ілюзії як дим,
Як вранішній туман,
Що стелеться в долині,
Як та солодка пелена,
Що огортА дитячі мрії...
Розбились об жорстку реальність,
Як той " Титанік" ,
Що налетів на айсберг,
Й пішов на дно....
І на устах залИшився гіркосолоний присмак
Забутих, викинутих на пісок,
Нікому не потрібних пристрастей...
Але Життя
Не зупинилося на перехресті,
А повернуло і понесло
Кудись Туди, за нОвий горизонт...
©
#моїпараболи