На дубовому човні плили самураї
Бачили вони берег красоти обмитий
Ніжною мелодією в ілюзіях повиті
Води ті чорнючі жагу забирали
І бідні самураї повільно повмирали.
Крихтить тематика огня
Осідаючи в людські ізмурдованні серця
Просить болі очередна душа
Щоб переродитись мудрістю, і пустити в корінь божественні промінця.
За скалами лід хрустить
І хтось в отчаянии голосно кричить
Херувим кинув два медяка
І заспівав тонко успокойся "Дитя"
Твоя дорога Золотом обвита
Слізьми зоря начисто промита
Силу маєш відроджувати серця
І тому тебе так любить Матінка Земля.
Крізь буревій й грозу шукав хтось порятунку
Щоб гріх об камінь заточить
Хтось блаженно зверху загремить
І тобі канат спасіння подарить.
Блаженні нерозбудженні женці
Самовито блукають в одиночестві як дурні сліпці,
Хороводами чорти співають свої моторошні анекдоти під ноги розкидають,
Сметіння і упадок сил косючий тобі стежину проведе - на попіл краху взор впаде,
І ти відчуєш щось нове.