— Извините, что я к вам обращаюсь! — так обычно начинают свою речь нищие. Но у нас в стране нищих уже нет…
Я тоже раньше думал, что у нас нищих нет… А тут мою бригаду послали к Богоявленскому собору на дежурство в честь Дня Рождения Патриарха. Был конец февраля и на крышах окрестных домов свисали сосульки. К нашему приезду работники коммунального хозяйства яростно сшибали палками ледяные глыбы. Как всегда всё в самый последний момент! Ждали и Патриарха, и мэра города. Мэр приехал первым в бронированной кепке и на бронированном Святогоре. А через некоторое время вдалеке зашуршали шины мерседеса Патриарха, с флагами Византии и флагом Патриархии. Вход в собор для Патриарха был выстлан розовыми лепестками. А у ступенек Богоявленского собора облокотившись на костылики, повис нищий-симулянт Гришка. Гришку знали все менты и вся Скорая. Его каждый день с утра привозила на «точку» дочка на новом Бумере. Гришка вставал на паперти, переодетый в рваньё и подгибал как парализованный ноги кверху. Повисал на костылях как гимнаст. И так висел за счёт мышц плечевого пояса весь световой день. И в снег, и в дождь, и в раскалённое лето. А вечером в полумраке за ним снова подкатывала дочка на том же Бумере. Она грузила его и отвозила в его логово. Так вот в тот день по приказу мэра менты сплавляли всю нищую шушеру на Скорой Помощи подальше от храма. И вот менты увидели мою машину, спешно взяли под мышки лже-нищего Гришку и стали насильно запихивать ко мне в автомобиль. А я то что? Я при исполнении! Попробуй не отвези в больницу, если менты так «сильно просят»! Сфабрикуют дело — не отмоешься! Я подошёл к машине и спросил у ментов:
— Это что за композиция такая?.. Сцена похищения невесты?.. И на что жалуется этот господин?..
— Этот дервиш просто вид портит! Отвезите его с глаз долой в какую-нибудь больничку! Сейчас сам Патриарх будет выходить, а тут это чмо на костылях болтается!
При этом разговоре Гришка с явным знанием рукопашного боя оборонялся от троих ментов, выкручиваясь и брыкась как уж на сковороде. Он выказывал явное недовольство и верещал:
— Никакой я не больной! Да чтобы вы все сдохли! Я здоровее вас всех!.. Я же вам, скотам, регулярно отстёгиваю!.. И в момент укладки его на носилки он отбросил свои костыли, выпрыгнул из машины Скорой и поскакал как конь за угол. Скрылся в неизвестном направлении… Менты продолжили раскрытие его тайны. Они рассказали мне, что он купил новый Бумер и новую трёхкомнатную квартиру в столице для дочери. Побираясь у храма, он на круг в сухом остатке оставляет себе по три тысячи долларов в месяц. Без отпуска и выходных!…
Так что нищих у нас нет! Есть приспособленцы, зарабатывающие нищенством. А может быть этот Гришка от одного вида милиции и Патриарха так быстро исцелился?..
1999 год
У нас жебраків немає!
Александров-Снігур
- Вибачте, що я до вас звертаюся! - так зазвичай починають свою промову жебраки. Але у нас в країні жебраків вже немає…
Я теж раніше думав, що у нас жебраків немає... а тут мою бригаду послали до Богоявленського собору на чергування на честь Дня народження Патріарха. Був кінець лютого і на дахах навколишніх будинків звисали бурульки. До нашого приїзду працівники комунального господарства люто збивали палицями крижані брили. Як завжди все в самий останній момент! Чекали і Патріарха, і мера міста. Мер приїхав першим у броньованій кепці і на броньованому Святогорі. А через деякий час вдалині зашуршали шини мерседеса Патріарха, з прапорами Візантії і прапором Патріархії. Вхід в собор для Патріарха був вистелений рожевими пелюстками. А біля сходинок Богоявленського собору спершись на милиці, повис жебрак-симулянт Гришка. Гришку знали всі менти і вся Швидка. Його кожен день з ранку привозила на» точку " дочка на новому бумері. Гришка вставав на паперті, переодягнений в рвання і підгинав як паралізований ноги догори. Повисав на милицях як гімнаст. І так висів за рахунок м'язів плечового пояса весь світловий день. І в сніг, і в дощ, і в розпечене літо. А ввечері в напівтемряві за ним знову підкочувала дочка на тому ж Бумері. Вона грузила його і відвозила в його лігво. Так от того дня за наказом мера менти сплавляли всю злиденну шушеру на швидкій допомозі подалі від храму. І ось менти побачили мою машину, спішно взяли під пахви лже-жебрака Гришку і стали насильно запихати до мене в автомобіль. А я то що? Я при виконанні! Спробуй не відвези в лікарню, якщо менти так «сильно просять»! Сфабрикують справу-не відмиєшся! Я підійшов до машини і запитав у ментів:
- Це що за композиція така?.. Сцена викрадення нареченої?.. І на що скаржиться цей пан?..
- Цей Дервіш просто вид псує! Відвезіть його з очей геть в яку-небудь лікарню! Зараз сам Патріарх виходитиме, а тут це чмо на милицях бовтається!
При цій розмові Гришка з явним знанням рукопашного бою оборонявся від трьох ментів, викручуючись і брикалася як вже на сковороді. Він виявляв явне невдоволення і вірив:
- Ніякий Я не хворий! Та щоб ви все здохли! Я здоровіший за вас усіх!.. Я ж вам, худобі, регулярно відстібаю!.. І в момент укладання його на носилки він відкинув свої милиці, вистрибнув з машини швидкої і поскакав як кінь за ріг. Зник у невідомому напрямку ... Менти продовжили розкриття його таємниці. Вони розповіли мені, що він купив новий Бумер і нову трикімнатну квартиру в столиці для дочки. Побираючись біля храму, він на коло в сухому залишку залишає собі по три тисячі доларів на місяць. Без відпустки і вихідних!…
Так що жебраків у нас немає! Є пристосуванці, які заробляють жебрацтвом. А може бути цей Гришка від одного виду міліції і Патріарха так швидко зцілився?..
1999 рік