(Три образа, (персонажи) спектакля "Война" Киев театр И.Франко)2019г.
Війна (триптих)
Эпіграф.
« Війна війною, а життя триває,
Не дивлячись на втрати, біль і кров.
Та все одно і навіть смерть перемагає
Вічно жива для нас, для всіх любов!»
(автор)
Отец-муж.
Як ділиться доба на дні і ночі,
Так поділила все війна на після й до.
І я був зрячий – до, та втратив очі…
Тепер і синє небо мені – дно!
І був у мене пес, і дім… кохана.
Були і діти – гарні, гарні… брат…
На цвинтарі лежать батьки, та рана
Ще кровоточить … ну а як без втрат?
Жена-мать.
А я була весела і гарненька
Була газдиня у своїм домів.
Війна прийшла в Країну, запалила Неньку,
Принесла смерть і звичаї вовків…
Дітей перетворила в шльондр, в лахміття!
Любов, кохання, сором, совість – де?
Було життя – веселок розмаїття….
Тепер зійшло на пси… в тумані все!
Дочь.
Була я донечкою в тата й мами.
Була сестричка в мене навіть – пес.
Ми виростали в полі, між хлібами
І сонце лагідне світило нам з небес.
Та враз змінилось все, прийшли солдати.
Мужчин забрали, зґвалтували нас!
Спалили хату, осліпили тата…
І нас повіями війна зробила враз….