Коли оливи стають квашеними сливами,
а терпкий глід стає медовим мармеладом,
я наливаю повне горнятко запашного глювайну.
Смакую його в тихій радості, в мирі, в спокої.
Ом мані падме хум.
Хумусом мащу окраєць житньої паляниці,
пахкої, пухкої, ще теплої після печі.
Поринаю в магію таємної вечері.
Пригублюю, смакую, закручує на палець ґратик
посивілої кучері.
Відпускаю тебе у Всесвіт,
мандрівниче мій таємний,
а я поки що покуштує
мариновані в оливі з італійськими травами чері.
- Ну то що, хлопче, скінчилася твоя наука?
- Здається, що так.
- І що далі?
- Не знаю...
- Значить не скінчилася.
- Чому?
- Тому що наука закінчується тоді, коли ти знаєш.
Слива знову зацвіла
Брунькує робінія
Ми з тобою тут і нині
Всі зійшлися лінії.